Початок німецько-радянської війни. Поразки і відступ Червоної армії

 Початок німецько-радянської війни. Поразки і відступ Червоної армії

Співвідношення сил сторін у полосі наступу Групи армій «Південь»

Назва	СРСР (війська КОВО і ОдВО)	Німеччина та її союзники (група армій «Південь»)	Співвідношення
Солдати	1 412 136	1 508 500	1 : 1
Танки	8069	1144	7 : 1
Гармати і міномети	26 580	16 008	1,7 : 1
Літаки	4696	1829	2,6 : 1

 

Співвідношення сил на ділянці головного удару Групи армій «Південь»

Назва	СРСР (5-та Армія)	Німеччина (6-та Армія та 1-ша Танкова група)	Співвідношення
Солдати	93 368	339 340	1 : 3,6
Танки	712	521	1,4 : 1
Гармати і міномети	2215	4035	1 : 1,8

 

Робота з історичним джерелом:

Один із гітлерівських вояків, який брав участь у перших боях і був взятий у полон, розповідав: «Ніде, ніколи ми не бачили такої стійкості, такої воєнної завзятості. Ми вже обходили вогневу точку, йшли далі, проте ніяка сила не могла зрушити двох-трьох прикордонників з їхніх позицій. Вони йшли на смерть, але не відступали. У моєму батальйоні було тоді 900 осіб. Лише вбитими ми втратили 150. Понад сто дістали поранення…»

Причини поразки радянських військ на початку німецько-радянської війни

Причини поразки Червоної армії	Альтернативне судження
1. Радянське керівництво на чолі з Й. Сталіним не вжило необхідних заходів для належної підготовки радянських військ для відсічі ворога; постійне мусування тези, що пакт про ненапад є гарантією мирних відносин із гітлерівською Німеччиною, дезорієнтувало армію і народ (заява ТАРС від 14 червня 1941 р., у якій версія про підготовку Німеччини для нападу на СРСР називалася провокаційною).	1. У роки другої і третьої п’ятирічок було створено промислову базу на сході СРСР. 1 вересня 1939 р. було запроваджено загальну військову повинність. Було збільшено витрати на воєнні потреби, розширено випуск зброї. Запущено у виробництво нові види зброї, які не поступалися, а іноді навіть були кращими, ніж зразки зброї інших держав. Так, парк нових танків Т-34 і КВ дорівнював кількості німецьких середніх танків Т-III і Т-IV. Прискореними темпами відбувався перехід на нову структуру військ. Створювалися механізовані корпуси, які за своєю ударною силою здатні були вирішувати стратегічні завдання. Напередодні війни було проведено приховану мобілізацію, у результаті якої кількісний склад Червоної армії було збільшено на 800 тис. осіб. Також у західні райони СРСР було передислоковано п’ять армій. Більша частина населення була переконана в неминучості війни з Німеччино. А Генеральний штаб розробляв плани війни з Німеччиною («Гроза»).
2. Серйозні прорахунки були допущені Й. Сталіним і Генеральним штабом у визначенні напрямку головного удару ворога. Головним радянське командування помилково вважало наступ на Україну, тоді як згідно з планом «Барбаросса» головний удар мала наносити група армій «Центр».	2. Головний удар німецької Групи армій «Центр» мав лише тимчасовий успіх. Після битви під Смоленськом німецьке командування було змушене віддати наказ про перехід на московському напрямку до оборони. Напрям головного удару був змінений. Головні ударні сили німецької армії були спрямовані в Україну, боротьба за ресурси якої все ж стала головною метою у подальших діях противників.
3. Значний бойовий досвід німецького командування і бойових частин ведення сучасних мобільних бойових дій із застосуванням значної кількості танків і літаків.	3. Радянська армія теж мала значний бойовий досвід. Радянські радники і добровольці брали участь у Громадянській війні в Іспанії (1936—1939), у боях у Китаї на боці Гоміндана проти Японії (1937—1939). Радянський Союз мав два серйозні конфлікти з Японією: біля озера Хасан (1938) і на річці Халхін-Гол (1939). У 1939 р. Червона армія здійснила «визвольний похід» у Польщу. У 1939—1940 рр. здійснила агресію проти Фінляндії («Зимова війна»). У 1940 р. загарбала Прибалтику і Бессарабію. У цих конфліктах втрати Червоної армії були навіть більшими, ніж німців у Європі.
4. Невдале розташування радянських військ для ведення оборонних боїв. Розташування радянських військ трьома ешелонами (57, 52 і 62 дивізії) призвело до того, що з’єднання вступали у бій по черзі, і це давало можливість розбити їх частинами.	4. Ешелонне розташування радянських військ, хоча і зменшувало загальну кількість військ, що вели безпосередні бої з ворогом, але робили радянську оборону «в’язкою», із кожним тижнем уповільнюючи рух ворога. Так, якщо в перший місяць війни ворог заглибився на територію СРСР більш ніж на 600 км, то наступного місяця лише на 150 км.
5. Радянські війська навіть не готувалися до оборонних боїв. Передбачалося вести війну «малою кров’ю і на території ворога». Склади боєприпасів та іншого воєнного майна розташовувалися занадто близько до кордону і вже в перші дні війни опинились у руках ворога. Так, противник захопив 5 млн 400 тис. гвинтівок із 7 млн 600 тис., 191 з 240 тис. кулеметів. Як результат одна гвинтівка припадала на три-п’ять бійців.	5. Маючи значну кількісну перевагу радянське командування особливо не переймалося проблемами оборони. За висловом А. Гітлера, якщо б він знав справжню кількість радянської армії, то він би ще подумав, чи нападати йому на СРСР.
6. На новому кордоні не було завершено будівництво оборонних споруд до початку бойових дій. До того ж вони були невдало розташовані («лінія Молотова»). Оборонні споруди на старому кордоні були роззброєні.	6. У роки Другої світової війни жодна з укріплених ліній не відіграла тієї ролі, яка їм відводилася, і не стала нездоланною перешкодою для військ противника.
7. Масові репресії в армії 1937—1938 рр. та в подальші роки призвели до винищення кращих командних кадрів Червоної Армії. Було репресовано від 37 до 45 тис. осіб командного складу всіх рівнів (репресіям був підданий весь командний склад КОВО). Нові командири не мали достатнього бойового і життєвого досвіду.	7. Не можна однозначно стверджувати, що всі репресовані командири були талановитими воєнними, завдяки яким СРСР виграв би відразу війну. До того ж частина була репресована не за сфабрикованими справами. Якщо кращі були репресовані, то де взялися командири, з якими СРСР виграв війну? Останні дослідження свідчать, що в 1937—1939 рр. з армії було звільнено близько 45 тис. офіцерів, з яких лише близько 17 тис. можна віднести до категорії репресованих, із яких лише близько 2 тис. загинули, а близько 4 тис. були віддані під трибунал.
8. Низький рівень підготовки бійців Червоної армії. На початок 1941 р. лише 7 % командно-начальницького складу мали вищу освіту, а 37 % взагалі бракувало відповідної підготовки. У Київському ОВО близько 40 % червоноармійців були неписьменними або малописьменними. Слабкою була інженерно-технічна підготовка бійців. Значна частина екіпажів танків до вступу на службу навіть не бачила трактора і паровоза. Г. Жуков із цього приводу говорив: «Слід правду сказати, що через неграмотність і безкультур’я наших кадрів ми дуже часто несли більші втрати в техніці та живій силі, не досягнувши можливого успіху».	8. Червона армія до запровадження загальної військової повинності була кадровою і рівень підготовки бійців і командирів був високим. Про це свідчать спогади тих ветеранів війни, що пройшли війну із самого її початку. Падіння професійності і рівня підготовки почалося після початку швидкого збільшення кількісного складу ЧА.
9. Війська не були вчасно приведені в бойову готовність (за окремими винятками), щоб дати належну відсіч ворогу, незважаючи на те, що сталінське керівництво було вчасно попереджене про можливий напад.	9. Напередодні війни Й. Сталін мав десятки повідомлень із різних джерел про плани Німеччини. Лише незначна частина цих повідомлень вказувала, що війна почнеться в червні 1941 р. Чи повинен був вірити Й. Сталін цим повідомленням, якщо відомості про початок війни у травні 1941 р. не справдилися.
10. Авіація була зосереджена на основних аеродромах, а не на польових, що призвело до величезних втрат на початку війни (у перші години війни на 66 аеродромах було знищено 579 літаків).	10. Незважаючи на знищення значної кількості авіації в перші години війни на аеродромах, радянська авіація все рівно кількісно переважала ворога, а рахунок у повітряних боях першого дня війни був 1 : 1.

 Відеоматеріали:

Початок німецько-радянської війни (1941 - 1942) 

Історія України. Україна на початку німецько-радянської війни

Завдання:

1. Прочитайте теоритичний матеріал

2.Перегляньте відео за темою

3. Письмове завдання: дайте відповіді на тестові запитання:

1. Виберіть причини катастрофічних невдач Червоної Армії у перший місяць війни:

чисельна перевага німецької армії у силах та засобах ведення війни
масові репресії проти командного складу напередодні війни
зненацькість нападу Німеччини
знищення радянської авіації у перші дні війни
активна підтримка німецького наступу населенням західних районів СРСР
відсутність шляхової сітки, необхідної для забезпечення військ
відсутність зв’язку між військами і командуванням
спроба перейти у наступ замість організації оборони
розстріл командуючого Західним фронтом Павлова

2. Викресліть зайве:

Чехія,  Словаччина,  Італія,  Болгарія, Угорщина, Румунія,  Фінляндія, Хорватія

Чехія
Італія
Румунія
Фінляндія

3. Коли було укладено пакт про ненапад між СРСР і Німеччиною?

29—30 жовтня 1938 р.
23 серпня 1939 р.
28 вересня 1939 р.
22 червня 1941 р.

4. Виберіть причини відсутності у радянському мобілізаційному плані розділу про евакуацію людей та підприємств:

в основі радянської військової доктрини лежала ідея наступальної війни
такий пункт міг бути розцінений як запланований відступ
це були дії ворогів народу

5. Виберіть правильне твердження:

Рядянські війська переважали німецькі у засобах ведення війни;
Головною причиною німецького успіху була раптовість нападу;
За якістю радянська техніка не поступалася німецькій;
У РСЧА були талановиті ініціативні полководці.

Фото кнспекта надіслати на електронну адресу Anjalos875@gmail.com або на viber 0664869810