Завершення та підсумки Другої світової війни. Світ після Другої світової війни
Завершення й підсумки війни
Кримська (Ялтинська) конференція
Успішний наступ військ антигітлерівської коаліції на початку 1945 р. свідчив про те, що війна незабаром закінчиться. 411 лютого 1945 р. у Ялті пройшла конференція глав урядів трьох держав-союзниць: СРСР (Сталін), США (Рузвельт), Великобританія (Черчілль). На конференції були визначені й погоджені військові плани союзників щодо остаточного розгрому Німеччини й намічені основні принципи післявоєнної організації світу. Було вирішено, що протягом тривалого періоду Німеччина буде окупована військами СРСР, США, Великобританії, а також Франції, причому війська кожної із країн повинні займати певну частину, або зону, Німеччини. Незважаючи на розбіжності з питання про майбутній устрій Німеччини, глави урядів дійшли погодженої думки — знищити німецький мілітаризм і нацизм і створити гарантії того, що «Німеччина більше ніколи не буде порушувати мир в усьому світі», «роззброїти й розпустити всі німецькі збройні сили й назавжди знищити німецький генеральний штаб».
Глави урядів держав-учасниць конференції вирішили скликати 25 квітня 1945 р. у Сан-Франциско конференцію Об’єднаних Націй. Була досягнута домовленість, що в основу діяльності ООН під час вирішення кардинальних питань забезпечення миру буде покладений принцип одноголосності великих держав — постійних членів Ради Безпеки ООН.
Конференція ухвалила рішення щодо післявоєнних кордонів Польщі й створення уряду із широких верств, включаючи демократичних діячів із самої Польщі й поляків з-за кордону.
На конференції радянський уряд узяв на себе зобов’язання вступити у війну проти Японії через 2–3 місяці після закінчення війни з Німеччиною. Угода між учасниками конференції, зокрема, передбачала, що після закінчення війни СРСР будуть повернуті південна частина Сахаліну й усі острови, котрі прилягають до неї, а також Курильські острови.
Учасники конференції прийняли «Декларацію про звільнену Європу», у якій держави-союзниці заявили про свою готовність допомогти європейським народам «створити демократичні установи за їхнім власним вибором». Однак перебування в країнах Східної Європи радянських військ фактично дозволяло Й. Сталіну встановити над ними радянський контроль.
Військова поразка й капітуляція Німеччини
У грудні 1944 р. на радянсько-німецькому фронті наступив затишок, і радянське командування почало перегрупування сил. Гітлер вирішив використати цей перепочинок на східному фронті для проведення наступальної операції на західному фронті. Її метою був розгром військ союзників, що створило б, на думку Гітлера, передумови для сепаратних переговорів зі США й Англією. Наступ німецьких військ в Арденнах, що розпочався наприкінці 1944 р., був вдалим: уперше англо-американські війська боролися не з резервними дивізіями, а з відбірними частинами вермахту. Німцям удалося повністю розгромити дві американські дивізії, ще дев’ять зазнали значних утрат.
Становище союзників було складним. Черчілль звернувся по допомогу до Сталіна. 12 січня радянські війська трьома фронтами: Першим Українським (І. С. Конєв), Першим Білоруським (Г. К. Жуков), Другим Білоруським (К. К. Рокосовський) — на 8 днів раніше наміченого строку почали Вісло-Одерську операцію. Одночасно із цією операцією радянські війська здійснювали потужний наступ на широкому фронті від Балтики до Карпат. Війська Г. К. Жукова звільнили столицю Польщі Варшаву й вийшли до Одеру, захопивши важливий плацдарм на його західному березі. У лютому було розгромлене будапештське угруповання німців. У районі озера Балатон (Угорщина) супротивник розпочав останню спробу перейти в наступ, але був розгромлений. У квітні радянські війська звільнили столицю Австрії Відень, а в Східній Пруссії оволоділи містом Кенігсберг. До Берліна залишалося 60 км.
Німецькому командуванню довелося терміново перекинути на радянсько-німецький фронт значні сили, припинивши наступ на англійські й американські частини. Війська союзників перейшли в наступ, форсували Рейн і кинулися до річки Ельби. Тим часом сюди ж зі сходу, долаючи шалений опір гітлерівців, пробивалися радянські війська. Історична зустріч союзників відбулася 25 квітня на берегах Ельби, у районі міста Торгау.
У квітні 1945 р. англо-американські війська поновили наступ у Північній Італії. Їхні дії підтримали бійці італійського Опору, яким удалося звільнити ряд промислових центрів країни. Ними був схоплений і страчений Муссоліні. Дії повсталих полегшили просування армій союзників. Німецькі війська в Італії були змушені капітулювати.
16 квітня почалася Берлінська операція. Німці спорудили на підступах до Берліна потужні оборонні рубежі. Геббельс оголосив тотальну війну. Діти взяли до рук зброю. До 30 квітня радянські війська, долаючи шалений опір, прорвалися до центру Берліна — рейхсканцелярії і рейхстагу. Над рейхстагом був піднятий червоний прапор. Гітлер покінчив життя самогубством. Генерал В. Чуйков прийняв капітуляцію німецького гарнізону. Після узяття Берліна війська Першого Українського фронту здійснили стрімкий марш на допомогу Празі, що повстала, й ранком 9 травня вступили на вулиці чехословацької столиці. У ніч із 8 на 9 травня 1945 р. у Карлсхорсті (біля Берліна) представники поваленої Німеччини, з одного боку, і військові керівники СРСР, США, Великобританії й Франції — з іншого, підписали Акт про беззастережну капітуляцію німецьких військ. Воєнні дії в Європі завершилися перемогою сил антигітлерівської коаліції.
Берлінська (Потсдамська) конференція
Берлінська (Потсдамська) конференція проходила з 17 липня по 2 серпня 1945 р. На ній були представлені делегації провідних країн Антигітлерівської коаліції: СРСР на чолі з Й. Сталіним, США — із президентом Г. Труменом, Великобританії — з У. Черчіллем, якого 28 липня заступив новий прем’єр-міністр К. Еттлі. На конференції були підтверджені рішення Ялтинської конференції. Вирішено питання про демілітаризацію й демократизацію Німеччини; створений Міжнародний військовий трибунал для суду над головними військовими злочинцями; установлені точні кордони Польщі; установлені розміри й джерела репарацій. Відповідно до домовленостей Східна Європа й Фінляндія потрапили у сферу впливу Радянського Союзу.
Розгром Японії
Закінчення воєнних дій у Європі не означало завершення Другої світової війни. На Далекому Сході війна ще продовжувалася. Американські й англійські війська в ході воєнних операцій 1944 р. — початку 1945 р. завдали японцям ряд поразок й очистили значну частину окупованих територій. Однак американське командування планувало здійснити вторгнення на Японські острови не раніше 1946 р. Боротьба з Японією вимагала б від США величезних матеріальних витрат і людських утрат (до 1 млн.). СРСР, відповідно до домовленостей у Ялті, денонсував пакт про нейтралітет з Японією й 8 серпня оголосив їй війну.
6 й 9 серпня 1945 р. американці піддали атомному бомбардуванню японські міста Хіросіму й Нагасакі. Загальна кількість загиблих, за деякими даними, досягла 300 тис. чоловік. Застосування атомної зброї стало, швидше, актом залякування, ніж військовою необхідністю.
Радянський Союз до серпня 1945 р. зосередив на далекосхідному кордоні СРСР й у Монголії значні сили, переважу частину яких становили війська, що пройшли війну в Європі. Маючи 2,53кратну перевагу над супротивником, Червона Армія вже в перші дні операції розгромила японські війська й уклинилася в глиб території Маньчжурії. 14 серпня японський уряд ухвалив рішення про капітуляцію, але частини Квантунської армії продовжували опір. Радянські війська завдали нових ударів, зайняли Мукден і Харбін. 19 серпня почалася масова здача японців у полон. У двадцятих числах серпня були зайняті Порт-Артур, Далекий, Пхеньян. Радянський десант висадився на Південному Сахаліні й Курилах. 2 вересня на борту американського лінійного корабля «Міссурі» японська делегація підписала Акт про беззастережну капітуляцію. Друга світова війна закінчилася.
Підсумки, наслідки й уроки Другої світової війни
Друга світова війна була найважчою і найкривавішою війною в історії людства. У ній взяли участь 61 держава з населенням 1,7 млрд. чоловік. Під час війни загинуло не менше 60 млн. чоловік, у тому числі 27 млн. громадян Радянського Союзу. Десятки мільйонів були поранені, стали інвалідами. Війна спустошила цілі країни, зруйнувала міста й села. Більше 11 млн. чоловік були змушені покинути своє місце проживання.
Війна велася жорстоко й нещадно. Гітлерівська Німеччина поставила за мету поневолити населення окупованих територій, підірвати життєву силу слов’ян, цілком винищити євреїв і циганів. У концентраційних таборах гітлерівці знищили 12 млн. чоловік, у тому числі 6 млн. євреїв.
Держави антигітлерівської коаліції — США, Англія, СРСР — відповідали масованими бомбардуваннями ворожих міст, депортацією населення, запідозреного у співробітництві з окупантами — іноді цілих народів, як це було в СРСР із німцями Поволжя, кримськими татарами, чеченцями, інгушами, калмиками. На завершальному етапі війни США застосували зброю масового ураження — атомну бомбу.
Головний підсумок Другої світової війни — перемога над фашизмом. Фашистські й мілітаристські держави-агресори — Німеччина, Італія, Японія та їхні союзники були повністю розгромлені.
Безпосереднім результатом війни став біполярний поділ світу. США перетворилися на гігантську «наддержаву», лідера капіталістичного світу, що претендував на світову гегемонію. Другою «наддержавою» став Радянський Союз. До кінця війни СРСР мав найбільшу в світі сухопутну армію й величезний промисловий потенціал. Його збройні сили перебували в багатьох країнах Центральної й Східної Європи, у Північній Кореї. Радянський Союз очолив усі суспільні сили, що виступали проти капіталізму. Утворилися два головних полюси притягання світових сил, два ідеологічних і військово-політичних блоки, протистояння яких призвело до початку «холодної війни».
Розгром фашизму й мілітаризму спричинив істотні територіальні зміни в Європі й Азії, які були затверджені на Потсдамській конференції глав СРСР, СШ
А й Великобританії (липень—серпень 1945 р.) і Паризькій мирній конференції міністрів закордонних справ (літо й осінь 1946 р.). На цих форумах визнавалися територіальні придбання Радянського Союзу, здійснені ним у 19391940 рр. На Далекому Сході СРСР повернув утрачену в результаті російсько-японської війни 19041905 рр. територію Південного Сахаліну, а також одержав Курильські острови.
Ще один найважливіший результат Другої світової війни — початок розпаду колоніальної системи. Окуповані Японією країни Азії вийшли з-під контролю країн-метрополій. В інших колоніальних країнах війна розбудила до політичної активності маси населення, які усе більш наполегливо вимагали незалежності. Влада колонізаторів похитнулася. Почався необоротний розпад колоніальної системи.
Головний урок Другої світової війни полягає в тому, щоб не допустити нової війни. Досвід також учить: щоб відстояти мир, варто згуртуватися всім миролюбним країнам. Щоб вижити, людство повинне об’єднатися й роззброїтися.
Відео за темою:
Немає коментарів:
Дописати коментар