Сучасні глобальні ланцюги доданої вартості.

 Сучасні глобальні ланцюги доданої вартості.

У глобальних ланцюгах доданої вартості можуть бути задіяні компанії (підприємства) кількох країн, розміщених на різних континентах. Тому країни мають різну міжнародну спеціалізацію. Кінцеві споживачі товарів чи виробів ще більше розпорошені по світу.

Основні центри фінансування та контролю глобального ланцюга доданої вартості

Виробництво продукції кольорових металів (зокрема алюмінію, міді) має кілька виразних стадій. (Пригадайте їх з курсу географії 9 класу.) Наведемо приклад глобального ланцюга доданої вартості за участі України: Гвінея видобуває лише боксити, Україна переробляє їх на оксид алюмінію, Росія виробляє з нього товарний алюміній, який переважно збувають машинобудівним компаніям США. Весь ланцюг від видобування до збуту кінцевої продукції є глобальним, і відповідні підприємства входять до складу єдиної ТНК «Русал», яка контролює 40 % світового ринку первинного алюмінію. Подібна ситуація і з виробничим ланцюгом у мідній промисловості, де одна група країн спеціалізується на видобуванні сировини з вмістом міді (наприклад, Чилі), друга — на її первинній переробці (наприклад, ДР Конго), а третя — на рафінуванні металевої міді (наприклад, Німеччина). Значною мірою це зумовлено наявними можливостями залучення місцевих ресурсів і спеціально підготовлених трудових кадрів, а також державною політикою із залучення ТНК до створення необхідних виробничих потужностей (наприклад, «Ріо-Тінто»).

Особливістю ринку чорних металів є тісний зв'язок між розміщенням виробничих потужностей з виплавки первинного чавуну та сталі й прокатом масових видів сталевої продукції. Головні потужності контролює ТНК «МітталСтілл», яка створила глобальні ланцюги доданої вартості. Наприклад, на її металургійний завод у м. Дюнкерк (Франція) залізну руду завозять з Бразилії, кам'яне вугілля — з Польщі та Південної Африки, а готовий прокат постачають на машинобудівні підприємства Франції та інших країн-членів ЄС.

 Логотип «МітталСтілл»

Процес переробки руд чорних і кольорових металів та випуску кінцевої продукції прокату не має обмежень щодо розміщення виробничих потужностей, тому у світі існують як великі металургійні комплекси, так і малі заводи, сировиною для яких переважно є брухт відповідних металів. Великі підприємства переважно орієнтовані на експорт, а малі — на забезпечення внутрішніх потреб. Більшість міжнародних поставок становлять великі партії масових виробів із чорних металів та сталі, що відбуваються в рамках виробничої кооперації з машинобудівними заводами на довготривалій основі.

Лише найбільші світові виробники чавуну і сталі (мал. 95) мають власні глобальні ланцюги від сировини до випуску готового прокату. Тому головними чинниками розміщення підприємств чорної металургії є поєднання ціни залізорудної сировини із ціною на сталь у країнах збуту готової кінцевої продукції. Це дає змогу визначити довготривалу прибутковість відповідного виробництва.

Країни-лідери в експорті чорних металів у світі (млн т, 2018 р.)

• Пригадайте, яку групу товарів позначає термін «сляби».

Зосередження більшої частини сучасних підприємств металургії в Китаї привело до змін у міжнародній спеціалізації інших країн світу. Малі розвинені країни спеціалізуються на експорті та виробництві окремих видів прокату. Наприклад, Бельгія має міжнародну спеціалізацію на виробництві плоского прокату з легованої сталі. Так само країни, що розвиваються, які володіють власними великими покладами залізної і марганцевої руди та кам'яного вугілля, успішно розвивають власну чорну металургію, орієнтовану на експорт. Наприклад, у Бразилії більшість нових сталеливарних заводів постачають за кордон товарні сляби за значно меншою ціною, ніж на світовому ринку. (Поясність чому.)

Цілісний світ

Таншанський промисловий вузол чорної металургії (Китай) — провідний у світі. Він виплавляє за рік стільки сталі, що й Україна.

• Пригадайте визначення понять «виробнича кооперація» та «виробнича спеціалізація».

Більшість продукції на світовий ринок постачають великі спеціалізовані ТНК, такі як «Юнайтед Стіл» (США). Ці компанії-лідери встановлюють світові ціни на відповідні види продукції. На вільному ринку продукції металургії ціни встановлюють на Лондонській біржі металів. Їх визначають на умовах поставки відповідних стандартних партій металів чи металевої сировини до морського торговельного порту Роттердам (Нідерланди). Переважно первинний алюміній і мідь використовують у машинобудуванні. Особливе місце займає виробництво транспортних засобів, наприклад, літаків. (Поясніть чому.)

СУЧАСНА ГЕОГРАФІЯ ВИРОБНИЦТВА ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ, ЕЛЕКТРОНІКИ, ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ. ЧИННИКИ УЧАСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК У ГЛОБАЛЬНИХ ЛАНЦЮГАХ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ. Масштаби виробництва транспортних засобів дуже різняться, тому кількість країн світу, залучених у процес, залежить від їх підвидів. Наприклад, якщо власне літакобудування розвинене лише у 12 країнах світу, в т.ч. в Україні, то зібрання легкових автомобілів присутнє на всіх континентах, за винятком Антарктиди. Це зумовлено складністю виготовлення кінцевого виробу й політикою відповідних ТНК, які створили глобальні ланцюги доданої вартості. Наприклад, компанія «Фольксваген» має підприємства зі складання автомобілів не лише в Німеччині, а й Бразилії, США, Індії тощо. Для їхнього належного функціонування необхідна чітка взаємодія в межах виробничої кооперації та спеціалізації великої кількості підприємств-сумісників, які випускають різні компоненти й складові відповідних транспортних засобів (наприклад, двигуни). Тому значна частина продукції електронної промисловості орієнтована на постачання напівфабрикатів і компонентів до інших підвидів транспортного машинобудування (наприклад, перемикачі щіток з підприємства «Костал» у м. Переяслав-Хмельницький постачають на автомобілескладальний завод у м. Жилина у Словаччині). Велика кількість постачальників різних компонентів і напівфабрикатів зумовила створення ТНК зі складною організаційно-управлінською структурою та системи їхніх виробничо-збутових зв'язків з підприємствами-субпідрядниками. При цьому велике значення має виробництво унікальних наукоємних видів продукції (наприклад, виробів на основі мікроелектроніки).

Фармацевтична промисловість є одним з видів промислового виробництва, що визначають науково-технічний прогрес усього людства. Більшість відповідних компаній зосереджена в розвинених країнах світу. Проте у 2000-і роки сформувалась тенденція до перенесення виробництва наймасовіших видів ліків і медичних препаратів до країн, що розвиваються, наприклад, до Есватіні (колишній Свазіленд). Таким чином залучають місцеві сировинні ресурси й спеціально підготовлені трудові кадри, що є дешевшими, ніж їхні аналоги в розвинених країнах світу.

Окреме місце посідає виробництво генеретиків — ліків, що виробляють на основі технологій, термін патентного захисту яких минув, а назва відрізняється від первинно запатентованої. Вони є значно дешевшими за оригінальні аналоги й тому їхнє виробництво невпинно зростає у країнах, що розвиваються. Значну їхню частину експортують до розвинених країн світу. Більшість фармацевтичної продукції світу виробляють місцеві компанії, але прогрес у цьому виді промислового виробництва визначають великі ТНК (зокрема, «АстраЗенека»). Вони створили глобальні ланцюги виробництва. Більшість їхніх науково-дослідницьких структур розміщено у високорозвинених країнах (наприклад, у Швеції).

ЗАВДАННЯ:
1. Прочитайте матеріали до уроку

2. Зайте відровіді на запитання в кінці кожного пункту

Фото конспекта надіслати на електронну адресу Anjalos875@gmail.com або на viber 0664869810

Міжнародний ринок товарів.

 Міжнародний ринок товарів.

Світовий ринок товарів і послуг — це сфера торгових відносин між різними країнами, що ґрунтується на основі розвитку міжнародного поділу праці.

Всесвітній ринок товарів і послуг сформувався на основі розвитку міжнародної торгівлі як форми економічних зв'язків між країнами, що спеціалізувалися на виробництві певних видів продукції.

А. Сміт прийшов до висновку, що кожна країна має спеціалізуватися на виробництві та експорті тієї продукції, у виготовленні якої вона має абсолютні переваги. Це означає, що ті товари, виробництво яких для неї обходиться дешевше ніж іншим країнам, вона повинна виробляти для задоволення потреб не тільки своєї країни, ай для продажу іншим країнам. Купувати, ввозити держава повинна ті товари, виробництво яких у її межах обходиться дорожче. І відбір тих товарів, на виробництві яких країна спеціалізується, здійснює не уряд, а ринковий механізм. Від зовнішньої торгівлі виграє кожна нація, оскільки вона має певну абсолютну перевагу у виробництві тих товарів, які реалізує на міжнародному ринку.

На міжнародному ринку продається найконкурентніша продукція, виготовлена з нижчими витратами і з кращими споживними властивостями.

На міжнародному ринку ведеться конкуренція за здобуття ринків інших держав. А ціни, що складаються на цьому ринку, відображають не усереднені національні затрати, а середні затрати виробництв, що реалізують товари на міжнародному ривку.

Основними центрами торгових зв'язків на міжнародному ринку є (рис. 4.5):

• 1. Міжнародні товарні біржі;
• 2. Міжнародні товарні аукціони;
• 3. Міжнародні ярмарки;
• 4. Торги;
• 5. Виставки і торгові доми.

                                   Світовий ринок

Міжнародна біржа — це масовий ринок товарів, купівля-продаж яких здійснюється за зразками або стандартами без наявності самих товарів на біржі. Тут можуть бути лише зразки. Отже, це торгове місце, де зустрічаються продавці й покупці, укладаються угоди, а товари постачаються до місця призначення згідно з угодою.

Характерною рисою товарних бірж є те, що вони перебувають під впливом великих ТНК. Тому ціни на них переважно диктуються монополіями. Міжнародні біржі є здебільшого акціонерними компаніями.

Міжнародні товарні аукціони — це спеціально організовані в певних місцях ринки, які діють періодично і на яких методом публічних торгів по черзі відбувається продаж раніше оглянутих товарів. (Товару на аукціоні може не бути, бо ним може бути завод, будівля, земельна ділянка тощо). Товар передається тому покупцеві, який запропонував найвищу суму.

Міжнародні торги і ярмарки — це ринки товарів і послуг, які організовуються періодично. На них зустрічаються продавці і покупці, продаються товари, укладаються угоди. Вони бувають регіональні, національні й міжнародні.

Виставка — публічна демонстрація досягнень у певній галузі економіки, науки, культури.

Держави часто фінансують організацію таких виставок. Вони розширюють економічні зв'язки, популяризують досягнення в певних галузях науки, техніки виробництва. На них укладаються угоди про реалізацію товарів, послуг і науково-технічне співробітництво. Вони популяризують досягнення і створюють престиж певним галузям.

У сучасних умовах на світовому ринку все більше торгують продукцією машинобудування, електронної промисловості, технологіями, послугами, патентами, ліцензіями.

Сучасний світовий ринок стає все більше регульованим. Його регулювання здійснюється СОТ, МВФ, МБРР, ТНК та регіональними спеціалізованими організаціями такими, як ОПЕК, Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Асоціація держав Південно-Східної Азії та інші.

Завдання:

1. Прочитайте матеріали до уроку

2. Випишіть основні складники міжнародного ринку та їх значення

Фото конспекта надіслати на електронну адресу Anjalos875@gmail.com або на viber 0664869810

Тематичний контроль за розділом «Міжнародні відносини»

 Тематичний контроль за розділом «Міжнародні відносини»

Дайте відповіді на запитання:

1.Дії якої країни у 2014 р. призвели до руйнування системи міжнародних відносин, що склалася впродовж другої половини XX ст.? 

А)Росії 
Б)Китаю 
В)США
Г)Франції 

2. Яка причина спонукала до розрядки міжнародних відносин наприкінці 1960 — на початку 1970-х рр.?

А)будівництво Берлінської стіни
Б)досягнення паритету у ядерних озброєннях між СРСР і США
В)поразка США у війні у В’єтнамі
Г)придушення військами ОВД «Празької весни»

3. З іменем якого діяча пов’язана подія, що увійшла в історію як «Фултонська промова»? 

А)Г. Трумена 
Б)В. Черчилля 
В) Дж. Маршалла

Г)Д. Ейзенхауера

4. Який із військово-політичних блоків, що виник у роки «холодної війни», продовжує існувати?

А)СЕАТО 
Б)СЕНТО
В)НАТО 
Г)ОВД 

5. Берлінська стіна навколо Західного Берліна проіснувала

А)із 1945 до 1991 р.
Б)із 1948 до 1989 р.
В)із 1949 до 1990 р. 
Г)із 1961 до 1989 р.

6. Оформлення військово-політичного союзу соціалістичного табору відбулося в травні 1955 р. з утворенням 

А)Ради економічної взаємодопомоги 
Б)Організації Варшавського договору
В)Ташкентського пакту 
Г)Комуністичного інформаційного бюро 

7. СРСР припинив існування як «геополітична реальність» у 

А)1985 р.
Б)1989 р. 
В)1991 р
Г)1993 р.

8. Скорочення стратегічних ядерних озброєнь започаткував договір 

А)ПРО
Б)ОСО-1
В)СНО-1 
Г)СОІ

9. Розширення НАТО на Схід відбулося в результаті

А)розпаду соціалістичного табору та СРСР 
Б)початку «холодної війни» 
В)входження КНР до Ради Безпеки ООН
Г)Берлінської кризи

10. Установіть послідовність подій періоду «холодної війни»

А)Карибська криза 
Б)Війна в Кореї 
В)«Нове політичне мислення»
Г) Гельсінська нарада з питань безпеки та співробітництва в Європі 

11. Які принципи взаємовідносин між державами було закладено в Гельсінському Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі? (кілька правильних відповідей)

А)непорушність кордонів і територіальна цілісність держав
Б)пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими та ядерне роззброєння
В)мирне врегулювання суперечок і невтручання у внутрішні справи
Г)повага прав людини та права народів розпоряджатися своєю долею
Д)припинення гонки озброєнь, гласність і плюралізм міжнародної дипломатії
Е)остаточна ліквідація колоніальних імперій 
Ж)виправданість застосування сили проти агресора та укладення угод про взаємодопомогу 

• Фото конспекта надіслати на електронну адресу Anjalos875@gmail.com або на viber 0664869810

Світові економічні зв’язки

 Світові економічні зв’язки

Перегляьте відео за темою

Запам'ятайте основне з теми

За необхідності, законспектуйте

Міграційна політика країн світу як складова демографічної політики.

 Міграційна політика країн світу як складова демографічної політики.

ОСОБЛИВОСТІ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В КРАЇНАХ З РІЗНИМ ТИПОМ ВІДТВОРЕННЯ. У країнах, які перейшли на звужену модель відтворення населення (пізнє народження переважно однієї дитини), політика має два напрями: а) забезпечення працездатності осіб старших вікових груп для підвищення пенсійного віку та зменшення соціальних державних видатків на цю групу населення; б) упровадження державної політики зі стимулювання народжуваності, надання робочих місць молоді для зменшення еміграції. В окремих розвинених країнах уживають заходи з імміграції сімей з дітьми. Переважно переїжджають родини з країн, що розвиваються. Але відмінності масової культури та моделі сім'ї потребують адаптаційних заходів до суспільства країни, до якої вони переїхали на постійне місце проживання.

• Яку, на вашу думку, демографічну політику доцільно впровадити в Україні? Який досвід ЄС можна для цього використати?

МІГРАЦІЇ, ЇХ ПОКАЗНИКИ, ЧИННИКИ ТА ВПЛИВ НА ВІДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯ І ЙОГО ПЕРЕРОЗПОДІЛ У СВІТІ. Міграції є внутрішні (у межах певної країни) та зовнішні (між країнами світу). Важливим показником є сальдо міграції — різниця між приїжджими й тими, хто виїхав. Розрізняють внутрішнє сальдо (щодо мігрантів у межах країни) і зовнішнє (різниця між емігрантами й іммігрантами). Останнє має суттєве значення для створення позитивного іміджу країни. Війни та ставлення влади до національних меншин — серед вирішальних чинників міжнародної міграції. Значну частину міжнародного міграційного потоку становлять особи, які через загрозу життю змушені виїхати з власної країни (наприклад, біженці із Сирії). Другий чинник — соціально-економічна ситуація в країні. Цю групу мігрантів становлять люди, які переїжджають в інші міста чи країни в пошуках роботи та кращих умов життя. Більшість мігрантів — молоді люди, часто із сім'ями. Їхній приїзд до іншої частини власної країни або за кордон приводить до збільшення частки молоді працездатного віку та зростання народжуваності. Наприклад, частка молоді в населенні Києва вища за середнє значення по Україні, тому що молодь приїздить сюди з усіх регіонів країни для навчання, пошуку роботи й кращої долі.

Відкриваємо Україну

В Україні найбільше мігрантів прибуває до Києва.

ПРОСТОРОВІ ТЕНДЕНЦІЇ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ. У світі більшість мігрантів переміщуються в межах своїх країн, зберігаючи при цьому родинні й дружні зв'язки та не відчуваючи перепон для працевлаштування. У міжнародній імміграції сформувалось кілька стабільних напрямків. Перший напрямок — з країн, що розвиваються, до розвинених країн світу (наприклад, з Пуерто-Рико до США). Другий — міграції мусульман з азіатських країн до країн Перської затоки (наприклад, чоловіки, які працюють на будівництвах численних хмарочосів у м. Абу-Дабі, ОАЕ). Третій значний напрям імміграції — потік осіб працездатного віку з країн Центральної Азії до Росії. Окрему групу становлять сезоні трудові міграції населення, задіяного на плантаціях та копальнях Африки (молодь з Мозамбіку виїжджає до ПАР на кілька місяців для роботи на шахтах).

ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ЯК ЧИННИК ПРИРОДНОГО Й МЕХАНІЧНОГО РУХУ НАСЕЛЕННЯ. Зі зростанням якості життя урізноманітнюються потреби та вимоги до середовища проживання людей. Тому істотно змінюється народжуваність і мобільність населення в різні історичні епохи. Збільшення тривалості періоду здобуття освіти відтерміновує вік створення сім'ї та народження дітей. Зростає частка одинаків у суспільстві та неповних сімей. В окремих розвинених країнах світу (наприклад, в Італії) поширено міжнародне всиновлення подружжями дітей із сиротинців (у т.ч. з України).

Знання іноземних мов, наявність статків дозволяють значній частині населення розвинених країн мандрувати й обирати для проживання інші країни світу. Зокрема, упровадження єдиного безвізового Шенгенського простору між більшістю розвинених країн Європи дозволило сформувати стійкі великі потоки населення, які здобувають вищу освіту, працюють і живуть в інших країнах. Тому в провідних світових містах значну частину населення становлять іноземці. Окрему категорію становить міжнародна еліта — топ-менеджери, відомі спортсмени, діячі мистецтва, вчені, програмісти тощо. Вони переїжджають з країни в країну після закінчення контракту. Це основні фактори механічного руху населення.

• Пригадайте визначення поняття «трудові ресурси».

ДЕМОГРАФІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ТА СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ КРАЇН. Кількість власних трудових ресурсів країни залежить від вікової структури населення. Що їх більше, то меншою є потреба в залучені іноземних працівників. Важливе значення має рівень освіти та кваліфікації. Країни з розвиненою мережею закладів вищої освіти можуть підготувати власні національні кадри для всіх потреб економіки. Натомість чимало висококваліфікованих фахівців країн, що розвиваються, здобувають освіту за кордоном і залишаються там працювати. Розвинені країни світу до наукових й інженерно-дослідницьких центрів запрошують на постійну роботу висококласних фахівців (переважно молодь) з країн, що розвиваються. Так відбувається зменшення якості населення в країнах, що розвиваються, втрачається можливість сформувати в себе важливі наукові осередки без запрошення висококваліфікованих фахівців з інших країн. Цей процес не оминув і країни з перехідним типом соціально-економічного розвитку. Зокрема, з України у 2000-і роки виїхало чимало фахівців з ІТ-технологій до розвинених країн світу. Головними мотивами їхньої імміграції були вища заробітна платня, кращі умови праці та якість життя. Окремі малі розвинені країни світу створили високоякісне середовище для проживання й роботи для фахівців у певних підвидах економічної діяльності. Наприклад, це дозволило Люксембургу стати одним з головних центрів світової банківської діяльності. У більших за людністю і площею країнах світу такими осередками специфічних видів діяльності стають світові міста. Тому в третинній сфері Брюсселя зайнято більше працівників, ніж у будь-якій іншій європейській столиці (найбільшу частину становлять іноземні чиновники, що працюють у різних міжнародних організаціях, штаб-квартири яких чи важливі структурні підрозділи розташовані в цьому місті).

ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОГНОЗИ  є невід'ємною частиною політики держави. Прогнозуючи кількість молоді в працездатному віці в найближчі роки, можна передбачити обсяг трудових ресурсів у країні. Важливе значення в демографічному прогнозуванні має визначення перспективної статево-вікової структури (піраміди) країни, що дозволить обчислити обсяги майбутніх витрат на утримання непрацездатного населення, виплат пенсій, допомоги з догляду за дитиною тощо. Демографічний прогноз розвитку населення допомагає запровадити зважену державну політику у сфері народжуваності та залучення іноземців. «Старіння» нації означає збільшення витрат на медичну й соціальну допомогу особам літнього віку, розширення мережі таких закладів із залученням молоді до догляду за цією категорією населення. Для країн, де має місце «бебі-бум», необхідне розширення мереж дошкільних і шкільних навчальних закладів, медичних установ з педіатрії та гінекології.

Демографічний прогноз населення Землі

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: 

• Залежно від типу відтворення населення виділяють два головні види державної політики — з підтримки народжуваності або її мінімізації. Залежно від потреб у трудових ресурсах країни проводять політику, спрямовану на імміграцію чи еміграцію населення.
• Міграції є внутрішні (у межах певної країни) та зовнішні (між країнами світу). Важливим показником є сальдо міграції — різниця між приїжджими й тими, хто виїхав. Розрізняють внутрішнє сальдо (щодо мігрантів у межах країни) і зовнішнє (різниця між емігрантами й іммігрантами).
• У світі більшість мігрантів переміщуються в межах своїх країн. У міжнародному просторі сформувалися стабільні напрямки міжнародної імміграції.
• Зі зростанням якості життя урізноманітнюються потреби та вимоги до середовища проживання людей. Тому істотно змінюється народжуваність і мобільність населення в різні історичні епохи.

Завдання:

1. Опрацюйте маитеріали за темою

2. Законспектуйте текст який розміщено в пункті "ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ"

• Фото конспекта надіслати на електронну адресу Anjalos875@gmail.com або на viber 0664869810