Міграційна політика країн світу як складова демографічної політики.
ОСОБЛИВОСТІ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В КРАЇНАХ З РІЗНИМ ТИПОМ ВІДТВОРЕННЯ. У країнах, які перейшли на звужену модель відтворення населення (пізнє народження переважно однієї дитини), політика має два напрями: а) забезпечення працездатності осіб старших вікових груп для підвищення пенсійного віку та зменшення соціальних державних видатків на цю групу населення; б) упровадження державної політики зі стимулювання народжуваності, надання робочих місць молоді для зменшення еміграції. В окремих розвинених країнах уживають заходи з імміграції сімей з дітьми. Переважно переїжджають родини з країн, що розвиваються. Але відмінності масової культури та моделі сім'ї потребують адаптаційних заходів до суспільства країни, до якої вони переїхали на постійне місце проживання.
• Яку, на вашу думку, демографічну політику доцільно впровадити в Україні? Який досвід ЄС можна для цього використати?
МІГРАЦІЇ, ЇХ ПОКАЗНИКИ, ЧИННИКИ ТА ВПЛИВ НА ВІДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯ І ЙОГО ПЕРЕРОЗПОДІЛ У СВІТІ. Міграції є внутрішні (у межах певної країни) та зовнішні (між країнами світу). Важливим показником є сальдо міграції — різниця між приїжджими й тими, хто виїхав. Розрізняють внутрішнє сальдо (щодо мігрантів у межах країни) і зовнішнє (різниця між емігрантами й іммігрантами). Останнє має суттєве значення для створення позитивного іміджу країни. Війни та ставлення влади до національних меншин — серед вирішальних чинників міжнародної міграції. Значну частину міжнародного міграційного потоку становлять особи, які через загрозу життю змушені виїхати з власної країни (наприклад, біженці із Сирії). Другий чинник — соціально-економічна ситуація в країні. Цю групу мігрантів становлять люди, які переїжджають в інші міста чи країни в пошуках роботи та кращих умов життя. Більшість мігрантів — молоді люди, часто із сім'ями. Їхній приїзд до іншої частини власної країни або за кордон приводить до збільшення частки молоді працездатного віку та зростання народжуваності. Наприклад, частка молоді в населенні Києва вища за середнє значення по Україні, тому що молодь приїздить сюди з усіх регіонів країни для навчання, пошуку роботи й кращої долі.
Відкриваємо Україну
В Україні найбільше мігрантів прибуває до Києва.
ПРОСТОРОВІ ТЕНДЕНЦІЇ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ. У світі більшість мігрантів переміщуються в межах своїх країн, зберігаючи при цьому родинні й дружні зв'язки та не відчуваючи перепон для працевлаштування. У міжнародній імміграції сформувалось кілька стабільних напрямків. Перший напрямок — з країн, що розвиваються, до розвинених країн світу (наприклад, з Пуерто-Рико до США). Другий — міграції мусульман з азіатських країн до країн Перської затоки (наприклад, чоловіки, які працюють на будівництвах численних хмарочосів у м. Абу-Дабі, ОАЕ). Третій значний напрям імміграції — потік осіб працездатного віку з країн Центральної Азії до Росії. Окрему групу становлять сезоні трудові міграції населення, задіяного на плантаціях та копальнях Африки (молодь з Мозамбіку виїжджає до ПАР на кілька місяців для роботи на шахтах).
ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ЯК ЧИННИК ПРИРОДНОГО Й МЕХАНІЧНОГО РУХУ НАСЕЛЕННЯ. Зі зростанням якості життя урізноманітнюються потреби та вимоги до середовища проживання людей. Тому істотно змінюється народжуваність і мобільність населення в різні історичні епохи. Збільшення тривалості періоду здобуття освіти відтерміновує вік створення сім'ї та народження дітей. Зростає частка одинаків у суспільстві та неповних сімей. В окремих розвинених країнах світу (наприклад, в Італії) поширено міжнародне всиновлення подружжями дітей із сиротинців (у т.ч. з України).
Знання іноземних мов, наявність статків дозволяють значній частині населення розвинених країн мандрувати й обирати для проживання інші країни світу. Зокрема, упровадження єдиного безвізового Шенгенського простору між більшістю розвинених країн Європи дозволило сформувати стійкі великі потоки населення, які здобувають вищу освіту, працюють і живуть в інших країнах. Тому в провідних світових містах значну частину населення становлять іноземці. Окрему категорію становить міжнародна еліта — топ-менеджери, відомі спортсмени, діячі мистецтва, вчені, програмісти тощо. Вони переїжджають з країни в країну після закінчення контракту. Це основні фактори механічного руху населення.
• Пригадайте визначення поняття «трудові ресурси».
ДЕМОГРАФІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ТА СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ КРАЇН. Кількість власних трудових ресурсів країни залежить від вікової структури населення. Що їх більше, то меншою є потреба в залучені іноземних працівників. Важливе значення має рівень освіти та кваліфікації. Країни з розвиненою мережею закладів вищої освіти можуть підготувати власні національні кадри для всіх потреб економіки. Натомість чимало висококваліфікованих фахівців країн, що розвиваються, здобувають освіту за кордоном і залишаються там працювати. Розвинені країни світу до наукових й інженерно-дослідницьких центрів запрошують на постійну роботу висококласних фахівців (переважно молодь) з країн, що розвиваються. Так відбувається зменшення якості населення в країнах, що розвиваються, втрачається можливість сформувати в себе важливі наукові осередки без запрошення висококваліфікованих фахівців з інших країн. Цей процес не оминув і країни з перехідним типом соціально-економічного розвитку. Зокрема, з України у 2000-і роки виїхало чимало фахівців з ІТ-технологій до розвинених країн світу. Головними мотивами їхньої імміграції були вища заробітна платня, кращі умови праці та якість життя. Окремі малі розвинені країни світу створили високоякісне середовище для проживання й роботи для фахівців у певних підвидах економічної діяльності. Наприклад, це дозволило Люксембургу стати одним з головних центрів світової банківської діяльності. У більших за людністю і площею країнах світу такими осередками специфічних видів діяльності стають світові міста. Тому в третинній сфері Брюсселя зайнято більше працівників, ніж у будь-якій іншій європейській столиці (найбільшу частину становлять іноземні чиновники, що працюють у різних міжнародних організаціях, штаб-квартири яких чи важливі структурні підрозділи розташовані в цьому місті).
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОГНОЗИ є невід'ємною частиною політики держави. Прогнозуючи кількість молоді в працездатному віці в найближчі роки, можна передбачити обсяг трудових ресурсів у країні. Важливе значення в демографічному прогнозуванні має визначення перспективної статево-вікової структури (піраміди) країни, що дозволить обчислити обсяги майбутніх витрат на утримання непрацездатного населення, виплат пенсій, допомоги з догляду за дитиною тощо. Демографічний прогноз розвитку населення допомагає запровадити зважену державну політику у сфері народжуваності та залучення іноземців. «Старіння» нації означає збільшення витрат на медичну й соціальну допомогу особам літнього віку, розширення мережі таких закладів із залученням молоді до догляду за цією категорією населення. Для країн, де має місце «бебі-бум», необхідне розширення мереж дошкільних і шкільних навчальних закладів, медичних установ з педіатрії та гінекології.
Демографічний прогноз населення Землі
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ:
- Залежно від типу відтворення населення виділяють два головні види державної політики — з підтримки народжуваності або її мінімізації. Залежно від потреб у трудових ресурсах країни проводять політику, спрямовану на імміграцію чи еміграцію населення.
- Міграції є внутрішні (у межах певної країни) та зовнішні (між країнами світу). Важливим показником є сальдо міграції — різниця між приїжджими й тими, хто виїхав. Розрізняють внутрішнє сальдо (щодо мігрантів у межах країни) і зовнішнє (різниця між емігрантами й іммігрантами).
- У світі більшість мігрантів переміщуються в межах своїх країн. У міжнародному просторі сформувалися стабільні напрямки міжнародної імміграції.
- Зі зростанням якості життя урізноманітнюються потреби та вимоги до середовища проживання людей. Тому істотно змінюється народжуваність і мобільність населення в різні історичні епохи.
- Фото конспекта надіслати на електронну адресу Anjalos875@gmail.com або на viber 0664869810
Немає коментарів:
Дописати коментар