Геологічне середовище та екологічні властивості літосфери. Зв’язок між рельєфом і тектонічними структурами. Ресурсні властивості літосфери.
РЕСУРСНА ФУНКЦІЯ літосфери полягає в її здатності забезпечувати потреби біоти (екосистем) в абіотичних ресурсах, зокрема потреби людини в корисних копалинах. При цьому потреби людини не повинні суперечити потребам біоти.
Ресурсна функція є базовою в системі «літосфера — біота», адже з нею пов'язані не тільки умови життя й еволюції біоти, а й можливість її існування. Вона відображає роль мінеральних, органічних, органічно-мінеральних ресурсів літосфери, а також її геологічного простору для життя й діяльності біоти як біоценозу, і людського співтовариства як соціальної структури. Ресурсна функція охоплює: ресурси, необхідні для життя й діяльності біоти; ресурси, необхідні для життя й діяльності людського суспільства; ресурси як геологічне середовище, необхідні для розселення та існування біоти, у т. ч. й людського суспільства.
Ресурси геологічного простору під сільськогосподарське та лісогосподарське освоєння можна розглядати і як ресурси для господарського освоєння, і як ресурси для розселення біоти. Один з методів оцінювання ресурсного потенціалу літосфери є створення карт поширення ресурсів.
ГІРСЬКІ ПОРОДИ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ ЇХ ПОШИРЕННЯ. Протягом усієї історії розвитку нашої планети на її поверхні й у надрах утворилися різні гірські породи. Ті з них, які використовує людина, називають корисними копалинами. Їх, як і гірські породи, поділяють за походженням на осадові, магматичні та метаморфічні
Корисні копалини видобувають переважно з невеликих глибин (до 1000 м). Отже, вони тісно пов'язані з будовою верхніх шарів земної кори.
Корисні копалини осадового походження поширені переважно в межах тектонічних западин і платформних плит, а також передгірських крайових прогинів. Тобто вони характерні для структур, які в минулому були басейнами нагромадження осадового матеріалу, нанесеного з прилеглих територій. Частина з них утворилася внаслідок руйнування гірських порід. Це уламкові породи. Величина уламків варіює від валунів і гальки до пилуватих частинок, що дає змогу розрізняти серед них породи різного гранулометричного складу — валунники, галечники, конгломерати, піски, пісковики тощо. Органогенні породи утворюються з участю організмів (вапняки, крейда, нафта). Значне місце посідають хемогенні породи, що утворилися шляхом хімічного осадонакопичення з вод або розчинів без участі біологічних процесів.
Магматичні й метаморфічні корисні копалини поширені в горах зі слідами вулканічних процесів, а також у кристалічних щитах, де близько до поверхні залягають давні магматичні й метаморфічні породи. Їхні родовища формуються, як правило, на стиках літосферних плит. Зокрема, на континентах, у місцях розвитку рифтових зон, утворюються родовища марганцю, заліза та міді. У зоні сходження материкових літосферних плит виникають поклади міді, сірки, урану.
МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ ЯК ЧИННИК РОЗТАШУВАННЯ ДОБУВНИХ, МАТЕРІАЛО- Й ПАЛИВОМІСТКИХ ВИРОБНИЦТВ. Безпосередній вплив на розміщення виробництва має співвідношення його основних техніко-економічних показників — праце-, матеріало-, капітало-, енерго- та ресурсомісткість із обов'язковим урахуванням споживчого чинника.
Виробництва, у яких більше половини витрат становлять сировина й матеріали, називають матеріаломісткими. Їх розміщують поблизу джерел сировини. До виробництв із високою матеріаломісткістю належать: важке машинобудування, окремі види хімічного виробництва, промисловість будівельних матеріалів тощо. Наприклад, видобування нафти в Полтавській області. Показовий приклад — кольорова металургія, де обов'язково збагачують руди. Руди кольорових металів, як правило, полікомпонентні, тому їх переробка передбачає складні технологічні цикли для отримання різних металічних сполук. Оскільки вміст основного компоненту в таких рудах є мінімальним (0,5-5,0 %), вони потребують обов'язкового збагачення в місцях видобування.
Типовими ознаками енергомісткості виробництва є частка паливно-енергетичних витрат у собівартості продукції та питомі витрати палива й енергії на їхнє виробництво. У технологічних процесах різних видів діяльності може переважати споживання електроенергії, палива, тепла. До електромістких виробництв належать: виплавка легких металів (алюміній, титан, магній), електролітична виплавка міді, нікелю, феросплавів тощо. Високоелектромісткі виробництва розміщують біля гідроелектростанцій або в центрах з потужною тепловою енергетикою.
Усі види паливомістких виробництв розміщують поблизу баз палива або на шляхах його перевезення. Особливо це характерно для теплових електростанцій. (Поясніть чому.)
ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ МІНЕРАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ. Хоча наша Земля має великі й різноманітні природні ресурси, запаси різних їхніх видів неоднакові й розташовані вони нерівномірно. Тому окремі країни та регіони мають різну ресурсозабезпеченість.
Показник ресурсозабезпеченості — це співвідношення між величиною запасів і масштабами їх використання. Забезпеченість мінеральними ресурсами виражається кількістю років, на які вистачить розвіданих запасів за їх сучасного рівня використання.
Забезпеченість лісовими, земельними, водними ресурсами визначається розрахунком їхніх запасів на душу населення.
Гостродефіцитними є мінеральні ресурси, період забезпеченості якими становить 10-20 років. Це золото, свинець, кобальт, цинк, алмази. До мінеральних ресурсів, забезпеченість якими розрахована на століття, належать нафта, молібден, азбест, мідь, природний газ, титан, вольфрам і ванадій. Умовно обмеженими мінеральними ресурсами, яких вистачить на кілька сотень років, визнають кам'яну й калійну солі, марганець, залізо, фосфати, хром, уран, вугілля, алюміній та інші корисні копалини.
Забезпеченість усього світу окремими видами ресурсів, за оцінками вчених, становить від кількох до сотень років. Ресурсозабезпеченість одних країн (або регіонів) може бути низькою, а інших — досить високою.
Цілісний світ
«Прокляття ресурсів» — явище, пов'язане з тим, що країни, які володіють значними природними ресурсами, є, як часто вважають, менш економічно розвиненими, ніж країни з невеликими їх запасами або із запасами, які відсутні зовсім. Наведіть приклади таких країн та поясніть причини цього явища.
За ресурсозабезпеченістю країни поділяють на кілька груп. Країни зі значними запасами різноманітних мінеральних ресурсів: Росія, США, Китай, Бразилія, Казахстан, Індія, Австралія, ПАР, Канада.
Більшість країн мають середню ресурсозабезпеченість. Країни, які дуже багаті на будь-який один важливий вид ресурсів, називають спеціалізованими. Наприклад, країни-експортери нафти, хоча можлива спеціалізація на інших видах ресурсів.
Цілісний світ
Оцінка кількості палива у світі: вугілля вистачить на 600 років, нафти — на 90, природного газу — на 50, урану — на 27 років. Іншими словами, усі види палива будуть спалені за 800 років. Передбачають, що попит на мінеральну сировину у світі збільшиться втричі порівняно із сьогоднішнім рівнем.
Нафтогазоносних басейнів у світі розвідано понад 600, розробляють — 450. Найбільші запаси нафти відкрито в країнах Перської затоки, у Росії, Азербайджані, США, Алжирі, Канаді, Мексиці, Венесуелі, Нігерії, Індонезії та Брунеї. У Європі виділяють Велику Британію та Норвегію, які видобувають нафту в акваторії Північного моря.
Значні запаси природного газу мають: Росія, Катар, Узбекистан, США.
Великими запасами кам'яного вугілля володіють: Росія, Україна, США, Китай, Австралія, ПАР.
Таким чином, за забезпеченістю нафтою і газом переважають країни, що розвиваються, а за запасами кам'яного вугілля — розвинені країни.
Мідний пояс простягнувся по Кордильєрах й Андах, охопивши Канаду, США, Мексику, країни Центральної Америки, Колумбію, Еквадор, Чилі та Перу. На Африканському континенті мідний пояс протягнувся від озера Танганьїка до річки Оранжева, охопивши південь ДР Конго, Замбію, Зімбабве, Ботсвану та ПАР. Великі запаси мідних руд розташовані також в Австралії
Олов'яний пояс пролягає по Тихоокеанському узбережжю Євразії від Росії до Індонезії та Австралії. Великі родовища олов'яних руд є також у Болівії й Нігерії.
Алюмінієві руди видобувають в Австралії, Росії, Гвіані, Бразилії, на Ямайці, у Суринамі й Гайані.
Поширені й нерудні корисні копалини: різні солі (Росія, Україна, США, Канада), апатити й фосфорити видобувають у США, Росії, В'єтнамі. Сірку видобувають у Мексиці, Росії, Таджикистані.
ВПЛИВ ЛЮДИНИ НА ЛІТОСФЕРУ. Минуле століття ознаменувалося небувалим наступом людини на природне, зокрема на геологічне, середовище. Технічні й технологічні досягнення дали змогу залучати до використання значно більшу частину земної кори на суходолі й в океанах, ніж це було раніше.
Розрізняють кілька видів антропогенного впливу на геологічне середовище
Фізичний вплив визначається гірничотехнічною, інженерно-будівельною, сільськогосподарською та військовою діяльністю. Гігантські гірничо-збагачувальні комбінати або комплекси з видобування палива здатні за короткий час змінити геологічне середовище так, що відновити його вже не вдасться. Техногенного впливу зазнають і глибші горизонти земної кори через величезну кількість нафтових і газових свердловин, підземне будівництво в містах, прокладання трубопроводів, тунелів тощо.
Сьогодні майже 15 % суходолу (майже 1/6 всієї його площі) вкрита інженерними спорудами — дорогами, каналами, водосховищами, промисловими комплексами, будівлями тощо. Ця діяльність змінює рельєф, властивості порід (ущільнення, руйнування), режим і рівень ґрунтових вод тощо.
Хімічний вплив на земну кору здійснюють звалища твердих побутових відходів, промислові й комунальні стоки вод, забруднюючи запаси питної води. Одна людина виробляє майже тонну комунальних відходів за рік. Великі площі відводять під складування різноманітних відходів від гірничого виробництва й інших видів господарської діяльності людини. Сюди належать і не утилізовані токсичні відходи. Усе це руйнує верхню частину земної кори — геологічне середовище — і призводить до незворотних змін.
У першій половині XXI ст. людство наблизиться до небезпечної межі «обурення» біосфери, якщо рівень споживання не зміниться, а чисельність населення не зменшиться до такого показника, за якого може зберігатися стійкий, збалансований розвиток.
Упродовж історії людства ми тільки споживали, не замислюючись про наслідки. Завдання геологів саме й полягає в тому, щоб мінеральні ресурси Землі стали доступними кожному й людство у своєму пізнанні Землі досягло рівня, який дозволить йому усвідомити, що воно стоїть на межі такого стану планети, за яким немає майбутнього.
ГЛОБАЛЬНА РЕСУРСНА ПРОБЛЕМА ЛЮДСТВА. Розвиток людського суспільства в усі часи був пов'язаний з використанням різноманітних ресурсів. Природне середовище є місцем проживання людини й джерелом усіх благ, необхідних для його життя та виробничої діяльності. Ступінь використання ресурсів визначається соціально-економічними потребами суспільства.
Цілісний світ
За ХХ століття з надр Землі вилучено корисних копалин більше, ніж за всю історію цивілізації. Тільки за останнє сторіччя споживання викопного палива зросло майже в 30 разів.
Для задоволення своїх потреб сучасна людина потребує значно більшої кількості ресурсів, ніж раніше. І перед людством постають серйозні та складні проблеми.
Перегляньте відео:
Немає коментарів:
Дописати коментар