Українська діаспора та її внесок у відродження України.

 Українська діаспора та її внесок у відродження України.

Перегляньте відео:

Українська діаспора – це концентровані та розпорошені поселення українців поза межами України. Під східною діаспорою розуміють поселення українців у республіках колишнього Радянського Союзу та Азії, під західною – поселення українців у Європі, Америці, Австралії.

Через різні обставини поза межами України опинились мільйони українців. Так, частина українців живе в межах етнічних українських територій, що тепер належать Польщі, Словаччині, Румунії, Молдові, Росії та Білорусі. Але значна частина українців опинилася за межами батьківщини в результаті еміграцій: політичної, економічної (трудової). Початок політичної еміграції був покладений в XVII–XVIII ст., а трудової – у XIX ст. На сьогодні поза межами української держави проживає близько 11 млн українців, із них у східній діаспорі – близько 8 млн Найчисленнішою є українська діаспора в Росії (за переписом 2002 р. - 2,94 млн осіб). Значна частина українців проживає в Казахстані – 900 тис. осіб та Молдові – 650 тис. осіб.

Характерною рисою східної діаспори стала поступова асиміляція через відсутність українських шкіл та інших навчально-виховних закладів. Тільки завдяки зусиллям ентузіастів робляться перші спроби щодо збереження української самобутності й відродження духовності.

Близько 2,5 млн українців проживає за межами колишнього СРСР. Українців західної діаспори умовно можна поділити на три групи: 1) ті, чиї предки покинули батьківщину три-чотири покоління тому (найчастіше вони мають досить приблизне уявлення про свої національні витоки); 2) ті, хто порвав зв'язки з батьківщиною одне чи два покоління тому (вони знайомі з українською культурою та шанують її); 3) невелика, але найактивніша група – ті, кому вдалося зберегти свою національну самобутність. Вони і становлять серцевину українських громад.

Найбільш організовані та активні громади західної діаспори зосереджені в Канаді (понад 950 тис. осіб), США (понад 730 тис. осіб), Польщі (понад 250 тис. осіб). Хоча українці становлять лише 3 % населення Канади, однак вони досягли значних успіхів у соціально-економічній, політичній та культурній сферах. Визнанням цього факту є обрання українців на найвищі державні посади. Центрами українства в Канаді є Едмонтон (тут працює Канадський інститут українських студій), Вінніпег, Торонто, де діють кафедри українознавства, перебуває осередок Всесвітнього конгресу вільних українців.

У Бразилії (близько 360 тис. осіб) та Аргентині українці перебувають у більш складному економічному становищі. Одна з найкраще організованих громад - 35-тисячна громада в Австралії. Останнім часом найбільших поневірянь зазнали українці в колишній Югославії, більшість яких під час громадянської війни покинули місця свого проживання.

У західних країнах діють українські суботні та недільні школи, культурно- освітні установи, хори, ансамблі, танцювальні колективи. Функціонують політичні партії, громадські та молодіжні організації та об'єднання, організовується видавнича діяльність. Діють спеціальні дослідні установи (Мюнхен, Гарвард), факультети з викладанням української мови та історії при вищих навчальних закладах.

Характер зв'язків українців зарубіжжя з батьківською землею залежав від багатьох об'єктивних і суб'єктивних чинників, насамперед від суспільно-політичної ситуації в країнах поселення і в Україні, позицій різних поколінь української діаспори. Та, незважаючи на перипетії історії, українські поселенці в західному світі, зокрема за океаном, завжди прагнули до зріднення із землею, яку покинули перші емігранти і яку не бачили більшість їхніх нащадків. Це прагнення відбилося в започаткуванні рухів солідарності й допомоги українському народу.

Проголошення 24 серпня 1991 р. Акта про незалежність України викликало не тільки радісне піднесення в середовищі української діаспори, але й зміцнило її надії на те, що цього разу справа розбудови самостійної демократичної української держави буде доведена до кінця. У всіх країнах, де проживають українці, цей акт відзначався як найбільше свято.

На окрему увагу заслуговує питання культурних зв'язків діаспори з Україною, які практично ніколи не припинялися.

Зв'язок української діаспори з історичною батьківщиною здійснюється через товариство "Україна", різноманітні громадські й культурні організації. Помітну роль у зміцненні цих зв'язків відіграє часопис "Українська діаспора", що видається Інститутом соціології Національної академії наук України та редакцією Енциклопедії української'діаспори при НТІІІ (США). Важливого значення для взаємодії різних частин українського етносу набули Перший форум української діаспори (серпень 1990 р., Польща), Перший форум представників східної діаспори (січень 1992 р., Київ) та Всесвітній форум (серпень 1992 р., Київ). Від цього часу Всесвітні форуми стали регулярними.

Із метою координації зв'язків українського етносу в червні 1993 р. було створено Міністерство України у справах національностей та міграції (нині – Державний комітет). У розроблених цим відомством програмах значне місце відведено заходам, що мають сприяти участі української діаспори в суспільно- політичному житті України. Одним із таких кроків стало запровадження статусу закордонного українця.

Попри вагому роль діаспори у створенні позитивного образу україни у світі і лобіювання її інтересів, ставлення української влади до неї було неоднозначним. Найбільш напруженими були відносини Української влади з діаспорою у період президентства В. Януковича. Діаспора жорстко критикувала його за проросійський курс і згортання демократичних процесів. Діаспора активно підтримала "революцію гідності" в Україні.