Економіка України в 1991–1998 рр. Запровадження гривні. Демографічні процеси. Трудова еміграція.

 Економіка України в 1991–1998 рр. Запровадження гривні. Демографічні процеси. Трудова еміграція. 

В економічній історії незалежної України (від 1991 р.) можна виділити чотири умовних етапи:

• 1991–1998;
• 1999–2008;
• 2008–2013;
• 2014 – сьогодення.

Поділ на такі періоди пов’язаний з економічними негараздами. У першому випадку це час від краху СРСР до першого стабільного економічного зростання. У 2008 році відбулася світова економічна криза. 2014 року проблеми пов’язані з військовою агресією Російської Федерації.

Перший період (1991–1998) є добою становлення пострадянської економічної системи. Реформування економіки України у 1990-ті роки можна поділити на свої умовні етапи:

I. 23.08.1991 – осінь 1992. Перші кроки в економіці, продиктовані проголошенням незалежності держави. Було обрано ринковий шлях і монетарну ліберальну модель розвитку господарства. Україна вийшла з рублевої зони, замінивши рубль на тимчасовий купоно-карбованець. В ідеологічному плані йшла боротьба між еволюційним і революційним переходом на постсоціалістичну економіку. Під впливом західних партнерів українська влада погодилася на т. зв. «шокову терапію», основою якої стали лібералізація цін і ринкова свобода. Вважається, що обрання «революційної концепції» призвело до надзвичайного погіршення стану економіки України.

II. Осінь 1992 – 1994. Збережено попередні теоретичні засади. Деталізовано інструменти та механізми економічної розбудови. Це: запровадження національної валюти гривні, утворення бездефіцитного бюджету, формування фінансової системи, реформування системи податків, поява споживчого бюджету для незаможних громадян, «ваучерна» приватизація (роздержавлено майже 30% державного майна) тощо. Час найбільшого в Україні економічного спаду.

III. 1995 – 1999. «Перехід від теорії до практики» – так можна охарактеризувати політику нового Президента Л. Кучми. У цей період відбуваються найрадикальніші дії з включення населення в ринкові відносини та роздержавлення народного господарства. Шалених темпів набула приватизація, після якої 1997 року частка державних організацій і підприємств у найбільших фондах виробничого сектора становила 8,7%, комунальних об’єктів – 7,2%. У селі більше 4 млн. українців набули земельні паї, якими селяни могли розпоряджатися за своїм бажанням. 1996 року запроваджено національну валюту гривню. До кінця 1990-х років стан економіки України стабілізувався, законодавство було адаптовано під потреби ринкових реформ.

Реформування економіки України досі не є завершеною справою. Проте кроки, здійсненні протягом першого десятиліття незалежності, на тривалий час визначили особливості економічного розвитку держави.

Запровадження національної валюти – важливий крок у становленні молодої держави. Передумови для появи нових українських грошей було закладено ще 16.05.1990 року Декларації про державний суверенітет (розділ шостий «Економічна самостійність»).

У квітні 1991 року започатковано розробку дизайну для нової гривні. Цим займалися київські художники, провідним фахівцем виступив Василь Лопата.

Проведення грошової реформи прискорилося у зв’язку з крахом СРСР та проголошення незалежності України. У вересні 1991 року парламент ухвалив рішення про створення національної валюти гривні за таким номінальним рядом: 1, 3 (замінено на 2 гривні), 5, 10, 25 (замінено на 20), 50, 100, 200 (резервний номінал). Пізніше прийнято низку законодавчих актів, яка вносила деталі щодо появи майбутньої грошової одиниці: графічні ознаки банкнот, номінал, назву та вигляд монет тощо. Планувалося, що в обігу гривня з’явиться уже до середини 1992 року.

Друк перших партій гривні замовили в провідних фірмам: канадській «Canadian Bank Note Company Limited» (для номіналу в 1, 2, 5, 10 та 20) та британській «Thomas De La Rue Company Limited» (50, 100 та 200).

Банкноти було надруковано вчасно, проте через розвал фінансової системи та гіперінфляцію довелося відтермінувати запровадження національної валюти. Її функцію продовжив виконувати купоно-карбованець. Це була самостійна грошова одиниця багаторазового використання на відміну від разового відрізного купону, який з жовтня 1990 до грудня 1991 року відігравав роль карток на товари народного споживання.

1995 року інфляція становила 182% проти 401% у попередньому році та 10156% у 1993 р. Настав слушний момент, щоб організувати грошову реформу 1996 року. 25.08.1996 року засоби масової інформації обнародували відповідний Указ Президента Л. Кучми.

Заміна, яка відбулася 2–16 вересня, виконувалася з розрахунку 100 000 карбованців на 1 гривню. У перший день на нову валюту було переведено ціни, тарифи, банківські вклади, соціальні виплати тощо. Регулярні виплати (пенсії, зарплатня, стипендії) видавалися виключно в гривні. Обмін банкнот забезпечували в спеціальних обмінниках (більше 10 тис. по країні), підприємства зв’язку (більше 14 тис.) та на підприємствах і установах, де чисельність робітників і студентів перевищувала 100 громадян.

17.09.1996 року гривня лишилася єдиною легальною грошовою одиницею. Місцеві комісії з проведення грошової реформи могли відтермінувати обмін до 15 жовтня. У 1997 році обмін був можливий лише в регіональних представництвах Нацбанку. За результатами обмінної кампанії було вилучено більше 331 трильйона карбованців.

Грошова реформа 1996 року відбулася без потрясінь, злагоджено. Успіх приписують Нацбанку, очолюваного В. Ющенком, і Президенту Л. Кучмі.