«Україна в повоєнний період»

 Узагальнення за розділом VІІ
«Україна в повоєнний період». 

Основні дати

 

1945 р. – входження Закарпаття до складу УРСР;

квітень 1945 р. – Україна стає співзасновницею ООН;

березень 1946 р. – «саморозпуск»/ліквідація Української греко-католицької церкви (УГКЦ);

1946-1947 рр. – масовий голод в Україні; квітень-липень 1947 р. – проведення польською владою операції «Вісла»;

жовтень 1947 р. – проведення операції «Захід»; 1951 р. – встановлення західного кордону УРСР.

Основні поняття і терміни:

 

Відбудова	Відновлення зруйнованого під час бойових дій господарства.
Операція «Вісла»	Переселення українського населення з його етнічних земель на сході Польщі (Лемківщина, Надсяння, Холмщина, Підляшшя) до її західних та північних воєводств, здійснене польським урядом у 1947 р.
Операція «Захід»	Примусове виселення населення Західної України (за винятком Закарпаття), проведе- не 21 жовтня 1947 року. Головним завданням операції було послабити український виз- вольний рух на Західній Україні. Протягом одного дня з Західної України депортували понад 76 тисяч осіб.
«Ждановщина»	Ідеологічний наступ на радянське суспільство сталінського режиму після завершення Другої світової війни, пов’язане з іменем секретаря ЦК ВКП(б) з питань ідеології А. Ждановим.
«Лисенківщина»	Період у біологічній науці і практиці, пов'язаний з проявом культу особи академіка Т. Лисенка, під час якого піддавалися переслідуванню вчені-генетики та їх дослідження.
Космополітизм	Ідеологія (теорія), світогляд і політична практика світового громадянства і світової дер- жави, що ставить загальнолюдські інтереси і цінності вище інтересів окремої нації.
«Холодна війна»	Термін включає в себе пропагандистську війну, активну участь у регіональних конфліктах, боротьбу за впливу в «третьому світі», економічну війну, технічну блокаду, гонку ракетно-ядерних і звичайних озброєнь, боротьбу розвідувальних служб, ідеологічні диверсії, глобальне воєнне протистояння, стратегію взаємного ядерного за- лякування, змагання в галузі оборонної науки, нарощування протистояння воєнно- політичних блоків, гонку в галузі космічних досліджень і озброєнь тощо.

Встановлення кордонів УРСР у міжнародних договорах

Про повоєнні межі України лідери антигітлерівської коаліції дискутували на кон- ференціях у Тегерані (28.11. – 01.12.1943) та Ялті (04 – 11.02.1945).

Проблема кордонів УРСР стояла через протест польського уряду в екзилі, якого ще з 1939 року підтримували Англія та Франція. Лондон і Париж навіть хотіли, щоб колишні урядовці країни ввійшли до майбутнього уряду Польщі.

При цьому польський уряд в екзилі керував збройними силами поляків на окупованій німцями території – Армією Крайова. Її загони мали інструкцію 1943 року чи- нити оборонний спротив радянській армії, якщо остання без дозволу вступить на довоєнні землі Польщі (тобто Західна Україна).

Усвідомлюючи складнощі відносин із Варшавою, Москва різними шляхами йшла до встановлення радянсько-польського кордону у своїх інтересах. Це:

·                     регулярна взаємодія з великими державами-переможцями;

·                     пропаганда та чекістські операції серед членів Армії Крайової, активних польських патріотів;

·                     створення прорадянського уряду з польськими лівими та нейтралізація старих урядовців.

Зрештою, 16.08.1945 року між Польською народною республікою (ПНР) та Ра- дянським Союзом було укладено угоду про державний кордон. За основу взято лінію Кер- зона з відхиленням на користь Польщі.

На українській дільниці кордону відхилення становило переважно 5–8 км на схід. За винятком території біля р. Солокія та м. Крилов (віддано 30 км) й району Немирів- Ялівка (17 км).

За межами УРСР лишалися українські етнічні землі – т. зв. «Закерзоння» – з площею майже 20 тис. кв. км. Тут частка українців становила понад 80% місцевого насе- лення.

Ситуація з українсько-румунським кордоном.

Іншою незгодною стороною була Румунія. Вона брала участь у війні на боці Третьо- го Райху. Тому її претензії до СРСР не мали значення для переможців.

СРСР уладнав територіальні питання з Румунією під час Паризької мирної конференції 1946 року. Бухарест підписав відповідну угоду 10.02.1947 року. Румунсько- радянський кордон фіксувався на рівні 28.06.1940 року. Тобто Буковина та сучасна Пд. Одещина залишалися за Україною.

Закарпаття в Україні

Ще 29.06.1945 року між урядом Чехословаччини та СРСР було укладено угоду про передачу Закарпаття до УРСР. Прага не могла відмовитися.

З одного боку, Карпатська Україна (офіційна назва території автономної республіки у складі Чехословаччини у 1938–1939 рр., у 1918–1938 рр. – Підкарпатська Русь) була заселена переважно українцями-русинами. Отож з огляду на право націй на самовизначення закарпатські українці могли ввійти до української держави або утворити її. Такою вважалася УРСР.

З іншого боку, Москва тиснула, оскільки прагнула закріпитися в Центральній і Південно-Східній Європі. Закарпаття мало стати плацдармом в регіоні.

22.01.1946 року утворено Закарпатську область за рішенням Президії ВР СРСР. Після цих територіальних змін новими сусідами України стали Угорщина та Чехо-

словаччина (з 1993 року – Словаччина).

 Міжнародне визнання прав Радянського Союзу на Західну Україну поставило український виз- вольний рух у вкрай важке становище. Подальша збройна боротьба ставала безперспективною, а після загибелі 5 березня 1950 р. головного командира УПА Романа Шухевича повстанський рух звівся до розрізнених дій окремих партизанських загонів у карпатських передгір’ях та підпільних груп у містах. За кілька років їхня діяльність згасла

Стан сільського господарства після закінчення Другої світової війни був дуже складний. Було пограбовано і зруйновано  близько  30  ти- сяч колгоспів, радгоспів і МТС, тисячі сіл, з яких понад 250 зазнали долі Корюківки. Різко скоротилося поголів'я худоби. Коней залишилося 30 % довоєнної кількості, великої рогатої худоби — 43 %, овець і кіз — 26 %, свиней — 11 %. Значно постра- ждали тракторний і комбайновий пар- ки.

 Творення голоду відбувалося шляхом пограбування сіл через здійснення репресивної хлібозаготівельної та по-

даткової політики, насильницькі надмірні зернопобори в посушливі неврожайні повоєнні роки.

 

Найлютішим голод був узимку та навесні 1947 року, перетворившись на голодомор.

6 лютого 1947 МДБ УРСР повідомляло МДБ СРСР про випадки канібалізму та трупоїдства у Дніпропетровській та Ізмаїльській областях. 25 лютого МДБ УРСР повідомляло — за два місяці 1947 зафіксовано 16 випадків вживання в їжу людських трупів, у тому числі: в Ізмаїльській області 13 випадків

. У повоєнний час посилювалася активність українських діячів культури, письменників, публіцистів, науковців.

Причини:

•  вони зробили вагомий вклад у перемогу над гітлерівською Німеччиною;

•  завершилося формування території України. Фактично в межах УРСР відбулося об’єднання українських земель;

•  Україна вийшла на міжнародну арену;

•  зростала економічна і політична роль республіки в Радянському Союзі;

•  ширилися патріотичні почуття, почуття національної гідності, особистої значимості у відродженні патріотичних прагнень суспільства.

2.  Утім ідеологічна ситуація середини 40-х — початку 50-х років негативно позначилася на розвитку літератури і мистецтва.

3.  Багатьох представників творчої інтелігенції у повоєнний час було позбавлено можливості творчо працювати.

4.  Проти української інтелігенції здійснювали репресії — закривали журнали, забороня- ли твори, арештовували талановитих письменників, художників, композиторів.

Висновки

Культурне життя УРСР у післявоєнний період було складним і суперечливим. Культурному поступу заважала атмосфера ідеологічної нетерпимості, гоніння на твор-чий пошук, постійні переслідування інакомислячих.

Особливо великої жорстокості морально-політичний тиск на творчу інтелігенцію набув у 1947 р. під час перебування на посаді першого секретаря ЦК КП України ставленика Й. Сталіна Л. Кагановича.