Основні умовні позначення топографічних карт для зображення об’єктів місцевості та рельєфу

 Основні умовні позначення топографічних карт для зображення об’єктів місцевості та рельєфу

 УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ. Умовні позначення карт — своєрідна азбука, за допомогою якої їх можна легко читати. Умовні знаки стандартні, єдині й обов’язкові для всіх установ, організацій та підприємств, які виконують роботи зі створення та оновлення топографічних планів і карт (мал. 1).

Мал. 1. Основні положення системи умовних знаків.

Топографічні умовні знаки, згруповані у спеціальні таблиці для кожного масштабу або групи масштабів, обов’язкові для застосування на топографічних планах універсального призначення.

Умовні знаки поділяють на контурні, позамасштабні, лінійні та пояснювальні.

Спосіб ізоліній, горизонталей, що з’єднують на карті точки з однаковими кількісними значеннями, є основним для зображення рельєфу. Кожна горизонталь відповідає встановленим позначкам його висоти рельєфу. Не всі форми рельєфу можна зобразити за допомогою системи горизонталей (основних, додаткових, допоміжних), тому застосовують додаткові умовні знаки та цифрові позначення окремих точок рельєфу. Для полегшення рахування кожна п’ята горизонталь потовщується. Для відображення окремих вершин, улоговин та сідловин, які не можна показати на карті основними горизонталями, застосовують додаткові й допоміжні горизонталі (пунктирні). Зображення рельєфу доповнюється числовими оцінками точок місцевості, підписами горизонталей, відносних висот та глибин окремих додатних і від’ємних форм рельєфу й бергштрихами. На картах масштабів 1:500000 та 1:1000000 застосовують також гіпсометричне розфарбування та відмивання рельєфу (мал. 3).

Мал. 2. Умовні знаки топографічних карт масштабів 1:25000, 1:50000, 1:100000 (приклади поєднання умовних знаків рослинності та ґрунтів).

Мал. 3. а) Умовні знаки топографічної карти, що зображують рельєф (приклади); б) ознаки зниження схилу; в) гіпсометричне розфарбування й відмивання рельєфу.

При зображенні горизонталями підвищених і знижених форм рельєфу (наприклад, хребет, лощина) покажчик їх схилу (бергштрих) орієнтують у бік зниження, а верх цифр підписів горизонталей — у бік підняття схилу (мал. 4).

Скелі, зсуви, осипи, обриви, оголені яри, вимоїни тощо зображують спеціальними умовними знаками. Рельєф дна водойм зображують ізобатами, які на картах масштабів 1:25000 — 1:200000 проводять на глибинах 2, 5, 10, 20, 50, 100 м і доповнюють позначками глибин. Спеціальними умовними знаками зображують підводні й надводні камені, скелі, підписують назви найбільш значних форм підводного рельєфу.

Один із перших способів зображення рельєфу, що активно застосовувався в минулому, — перспективний (картинний). Гори і хребти відображали у вигляді рисунків або перспективних знаків, окремі гори — ізольованими конусоподібними фігурами, а гірські хребти — ланцюжком цих фігур. Цей спосіб застосовували до середини XVIII ст. Він не дозволяв визначати за картою крутизну схилів і зображувати характерні деталі рельєфу. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. його змінив спосіб зображення рельєфу штрихами. Схили пагорбів на картах відображали рисками: чим крутіший схил, тим більша товщина рисок. Форми рельєфу вимальовували наочно, і можна було визначити характер схилів.

Рельєф	Висота (у метрах) перетину рельєфу для карт масштабів
	1:10000	1:25000	1:50000	1:100000	1:200000	1:500000
Рівнинні райони	2,5	2,5 або 5	10	20	20	50
Гірські райони	5	5	10	20	40	100
Високогірні райони	5	10	20	40	80	100

Мал. 4. Залежність висоти перетину рельєфу від масштабу карти.

2. ВИМІРЮВАННЯ НА ТОПОГРАФІЧНІЙ КАРТІ. Для визначення відстаней між об’єктами використовують масштаб карти (числовий, лінійний та іменований). Довжину ламаної лінії (дороги, залізниці) обчислюють як суму відрізків прямих. Для більш точних вимірювань звивистих річок, берегових ліній користуються курвіметром, який складається з рухомого коліщатка й циферблата зі стрілкою, що показує пройдену на карті відстань (у сантиметрах або кілометрах).

Найбільш точно визначити відстань на карті можна по прямій лінії. Точність (гранична графічна точність 0,5 мм — 5% від величини масштабу карти) вимірювання в топографії залежить від масштабу, похибок у її складанні, деформацій паперу, рельєфу місцевості, точності вимірювальних приладів, характеру вимірюваних ліній (прямі, звивисті), зору й акуратності людини (мал. 5).

СЛОВНИК

Курвіметр — прилад для вимірювання довжин кривих ліній та розмірних одиниць на картах або планах. Довжину вимірюваної лінії визначають як добуток показань курвіметра на знаменник масштабу.

Curvimeter — a device for measuring the lengths of curve lines and dimensional units on maps or plans. The length of the measured line is defined as the product of the curvature readings in the scale denominator.

Мал. 5. Варіанти вимірювань на графічній топографічній карті.

Завдання:

1. Ознайомтеся з матеріалами до уроку

2 Зробіть короткий конспект основних понять за темою уроку.

• Фото конспекта надіслати на електронну адресу Anjalos875@gmail.com або на viber 0664869810