Індія: економіко-географічне положення, природно-ресурсний потенціал, населення.
Китай: господарство.
Практична робота
Хід роботи
За оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 січня 2018 року чисельність наявного населення України без врахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і міста Севастополь становила 42 386 403 осіб. Чисельність українців стабільно зменшується, народжуваність 2017 року становила 10,3 %о (189-те місце у світі), смертність — 14,4 %о (5-те місце у світі), природний приріст — 0,41 % (220-те місце у світі).
Завдання 1. Дайте визначення понять: природний приріст населення, густота населення, урбанізація.
Завдання 2. Використовуючи карти з мережі інтернет або атласу, проаналізуйте картограму народжуваності та смертності населення України. Заповніть таблицю.
Області України | |||
З найвищим коефіцієнтом народжуваності | З найнижчим коефіцієнтом народжуваності | З найвищим показником смертності | З найнижчим показником смертності |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Завдання 3. Використовуючи данні мережі інтернет та карти атласу, зробіть аналіз даних щодо природного руху населення. Який показник природного проросту в країні?
Вкажіть області, в яких показник природного приросту: найбільший, найменший. Чому?
Спрогнозуйте зміну кількості населення на найближчі10 років. Вкажіть причину.
Завдання 4. Використовуючи данні мережі інернет та карти атласу, зробіть аналіз густоти населення. Заповніть таблицю
Область | Густота населення | Область | Густота населення |
Україна |
| Миколаївська |
|
Вінницька |
| Одеська |
|
Волинська |
| Полтавська |
|
Дніпропетровська |
| Рівненська |
|
Донецька |
| Сумська |
|
Житомирська |
| Тернопільська |
|
Закарпатська |
| Харківська |
|
Запорізька |
| Херсонська |
|
Івано - Франківська |
| Хмельницька |
|
Київська |
| Черкаська |
|
Кіровоградська |
| Чернівецька |
|
Луганська |
| Чернігівська |
|
Львівська |
|
|
|
Назвіть причини високих та низьких показників густоти населення.
Німеччина в міжвоєнний період
Першочерговим завданням новоутвореної республіки було укладення миру зі своїми переможцями. Німецька делегація прибула на Паризьку мирну конференцію (1919 р.), де вирішувалася доля країни, але до вироблення тексту договору не була залучена. Вручаючи німецькій делегації умови миру, лідери Паризької конференції обмежили їх обговорення в уряді і Рейхстазі коротким терміном (2 тижні). У разі не підписання договору союзники погрожували ввести свої війська на територію Німеччини.
28 червня німецька делегація поставила підпис під Версальським мирним договором. Німеччина була змушена поступитися територіями на користь сусідніх держав, вугільні шахти Саару передавались Франції на 15 років, Східна Пруссія відокремлювалася від Німеччини "польським коридором", втрачала всі заморські колонії, віддавала Ельзас і Лотарингію Франції, повертала всі землі, захоплені на сході в результаті поразки Росії.
Західна частина Німеччини вздовж обох берегів Рейну перетворювалася на демілітаризовану зону, де заборонялось тримати німецькі війська, чисельність солдат і офіцерів не повинна була перевищувати 100 тис. чоловік, заборонялось мати підводні човни, військово-повітряні сили. На Німеччину покладалася одностороння вина за розв'язання світової війни і на неї накладалися великі репарації для відшкодування воєнних збитків союзникам, головним чином Франції.
Консервативні сили, невдоволені капітулянтською позицією соціал-демократів, з одного боку, і ліворадикальних сил, керованих Карлом Лібкнехтом та Розою Люксембург, з іншого, здійснювали тиск на уряд соціал-демократів. За таких умов уряд в особі міністра Носке звернувся до вищих чинів армії із закликом навести в країні порядок.
У 1919 р. військові частини увійшли в Берлін. Лібкнехт і Люксембург були вбиті, Листопадова революція задушена. Рішуче були придушені спроби утвердити радянську владу в Баварії навесні 1919 р., а також збройні виступи робітників у Бремені, Дрездені, Гамбурзі.
У серпні 1919 р. набула чинності прийнята Установчими національними зборами у м. Веймар нова конституція. За Веймарською конституцією Німеччина проголошувалася демократичною республікою. Тепер державу мав очолювати президент, якого обирали терміном на 7 років. Президент призначав канцлера і міністрів, діставав повноваження, коли він отримував вотум довір'я від парламенту. Рейхстаг обирався терміном на 4 роки і діяв на партійній основі - приймав загальнодержавні закони, контролював політику уряду.
Республіка набувала статусу федеральної держави, оскільки кожна з колишніх союзних монархій стала називатися автономною землею, якою управляв місцевий уряд, призначений земельним парламентом (ландтагом). Федеральний парламент складався з двох палат: Рейхстагу, що обирався шляхом загальних виборів, і Рейхсрату, куди кожна земля делегувала обраних ландтагами депутатів. Новою конституцією було введено загальне, пряме, рівне виборче право для усіх громадян, які досягли 20 років.
Після війни Веймарська республіка опинилася в скрутному економічному становищі. У зв'язку з втратою вугільної та металургійної бази німецькій промисловості гостро бракувало сировини і матеріалів. Заборона виробництва важкого озброєння вразила машинобудівну й металургійну промисловість. Скорочення промислового виробництва викликало масове безробіття, зниження заробітної плати. До того ж Німеччина мала виплатити країнам-переможницям репарацій в обсязі 132 млрд. золотих марок. Усе це посилювало в країні соціальну напругу.
1920 р. після перших виборів до Рейхстагу до влади прийшов уряд з представників буржуазних партій. У 1922 р. у Рапалло було підписано договір між Німеччиною і Радянською Росією.
Протягом 1919-1929 рр. Німеччина перебувала у стані хронічної кризи та політичної нестабільності. 1923 р. комуністи Гамбурга підняли повстання, а восени 1923 р. нацисти, очолювані Адольфом Гітлером, генералом Е. Людендорфом, Г. Герінгом, спробували вчинити переворот у Баварії, відомий як пивний путч. Повстання комуністів було придушене, а путч штурмовиків розігнаний поліцією. Гітлер потрапив за грати.
Незначне економічне піднесення в другій половині 20-х рр. було наслідком того, що Німеччина отримала фінансову допомогу у розмірі 20 млрд. марок згідно з планами Дауеса та Юнга. З обранням президентом П. Гінденбурга (1925 р.) стабілізувалася і політична ситуація в країні.
У Німеччині економічна криза 1929-1933 рр. виявилася особливо гострою. Обсяг промислового виробництва скоротився майже на 50%, реальна заробітна плата становила половину офіційного прожиткового мінімуму. Чисельність безробітних перевищувала 7 млн. чоловік. Уряди були неспроможні подолати економічні та соціальні наслідки кризи.
1930 р. відбулися вибори до Рейхстагу. На них Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (НСДАП) уперше заявила про себе як загально-німецька політична сила, вона зібрала 6,5 млн. голосів. На виборах у 1932 р. нацисти одержали майже 14 млн. голосів.
1932 р. президентом Німеччини вдруге був обраний Пауль Гінденбург. Уряд сформував Ф. фон Папен. Політична криза в країні загострювалася. Кожна із трьох основних політичних сил (нацисти, комуністи і соціал-демократи) закликала своїх прихильників "на вулиці". У 1932 р. відбулися нові вибори до Рейхстагу, на яких комуністи здобули 6 млн. голосів, а кількість нацистів і соціал-демократів у парламенті дещо скоротилася. Комуністи спільно з соціал-демократами могли сформувати коаліційний уряд, але вони не довіряли один одному.
1933 р. президент призначив канцлером Адольфа Гітлера. Прийшовши до влади, нацистська партія розпочала будувати унітарну державу: землі позбавлялися федерального статусу, ландтаги так само, як і Рейхстаг, втрачали право контролювати виконавчі органи. Відповідно до закону про перебудову імперії ліквідувалися всі земельні виборні органи, а землі підпорядковувалися безпосередньо імперському кабінету. З усіх міністерств і відомств усувалися не члени нацистської партії. Було прийнято закон "Про забезпечення єдності партії та держави".
1933 р. Гітлер ліквідував багатопартійну систему. Першою була заборонена комуністична ^партія. Для цього Гітлер організував підпал Рейхстагу і на лейпцігському судовому процесі звинуватив у ньому комуністів. Після заборони СДПН він змусив "добровільно розпуститися" усі буржуазно-ліберальні та консервативні партії. Така ж доля спіткала й німецькі профспілки. Було створено Німецький трудовий фронт, що об'єднав усі без винятку профспілки під керівництвом НСДАП, молодіжні організації Тітлерюгенд", Союз німецьких дівчат, "Юнгфольк", що виховували молодь на засадах фашистської ідеології.
У країні були створені таємна поліція (гестапо), концентраційні табори для утримання небажаних режиму осіб, були скасовані основні політичні права громадян - свобода слова, зборів, недоторканність житла, таємниця листування.
У серпні 1934 р. помер президент Гінденбург. Того ж дня, спираючись на підтримку військового міністерства і командування армії, Гітлер проголосив себе фюрером і рейхсканцлером, а також головнокомандувачем збройними силами. Так було завершено формування нацистського режиму.
Протягом 1933-1935 рр. було прийнято ряд законів, що встановили державне регулювання економікою. Створювалися "імперські групи" з управління промисловістю, енергетикою, торгівлею, транспортом, банківською справою. Різко зросла мілітаризація країни. У 1936 р. було прийнято 4-річний план розвитку німецької індустрії, підпорядкованої військовим цілям.
Зовнішньополітична програма нацистів з самого початку була спрямована на перегляд Версальського договору. На час приходу нацистів до влади Німеччина вже не платила репарацій, була учасником Локарнських угод, що гарантували стабільність в Європі, членом Ліги Націй. Однак у 1933 р. Німеччина вийшла із Ліги Націй. У країні були наявні всі ознаки мілітаризації: створювалася військова авіація ("люфтваффе"), запроваджено загальну військову повинність, військові частини увійшли на територію демілітаризованої Рейнської зони.
Все це було порушенням Версальського договору, але не зустріло опору з боку Англії й Франції. Зміцнивши військовий потенціал, Гітлер поставив за мету добитися змінення кордонів для входження до складу Німеччини всіх регіонів, де мешкали німці. Першою жертвою вже відвертої агресії стала Австрія. Навесні 1938 р. відбувся аншлюс - приєднання її до Німеччини. Після цього Гітлер висунув претензії до Чехословаччини, вимагаючи приєднання до Німеччини Судетської області, де переважно жили німці. Проте Чехо-словаччина мала боєздатну армію і договори про співробітництво з Францією і СРСР. Тому Гітлер вирішив досягти відокремлення Судет з допомогою Англії та Франції, шантажуючи їх загрозою нової війни. Англія й Франція пішли на це.
Підписана в 1938 р. у Мюнхені угода, що зобов'язувала Чехословаччину передати Судети Німеччині, фактично була перемогою Німеччини. Навесні 1939 р. Гітлер окупував Чехію і Моравію. Словаччина проголосила себе незалежною державою. Через тиждень німецькі війська окупували частину литовської території (м. Клайпеда). Англія й Франція, намагаючись спинити експансію Німеччини, надали Польщі гарантії, що у разі нападу на неї Німеччина опиниться у стані війни з ними. Міжнародні відносини різко загострилися.
1936 р. Німеччина і Японія підписали угоду про спільну боротьбу проти Комінтерну (реально - проти СРСР). 1937 р. до них приєдналася Італія. Особливо інтенсивно розвивалися німецько-італійські відносини. Німеччина та Італія домовилися про розподіл сфер впливу на Балканах, уклали Договір про військовий союз.
Німеччина перетворилась у найсильнішу європейську державу: за промисловим виробництвом випереджувала Англію і Францію, мала найсильнішу армію в Західній Європі. Це стало підвалинами початку нової війни.
Завдання:
1. Опрацюйте матеріали уроку.
2. Зробіть короткий конспект за темою уроку.
Китай: економіко-географічне положення, природно-ресурсний потенціал, населення.
Головним імпортером японського капіталу та інвестицій є найближчий сусід Японії — Китай. Ця країна завжди вражала мандрівників-іноземців своєю самобутністю. Китай так само незбагненний, як знамениті загадкова слов’янська душа або англійська церемонність. Ви вже знаєте, що Китай посідає перше місце у світі за кількістю населення. Це потужний товаровиробник, чия продукція буквально заполонила наші ринки. Розвал світової соціалістичної системи примусив Китай взяти курс на корінне реформування економіки, що дозволило йому за короткий період вийти на перше місце у світі за розміром ВВП (за ПКС). Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся про чинники, які сприяли народженню ще одного економічного гіганта у Східній Азії та у світі.
1. «Візитна картка»
Офіційна назва — Китайська Народна республіка. Площа — 9,6 млн км2. Населення — 1 394, 6 млн осіб (2018 р.). Столиця — Пекін. За типологією ООН — країна, що розвивається (підтип — нова індустріальна країна). Соціалістична (комуністична) народна республіка, унітарна держава (23 провінції, 5 автономних районів, у міста прямого підпорядкування (Пекін, Тяньцзінь, Шанхай, Чунцін), 2 особливі адміністративні райони — Гонконг (з 1997 року) і Макао (з 1999 року)).
2. ЕГП
Завдання (робота в парах). За картами атласу визначте особливості ЕГП Східного та Західного Китаю.
Головні ознаки: на сході Азії (близько 1/5 її площі); межує з 13 країнами (жодна з них не має високого рівня розвитку); значна частина суходільних кордонів проходить удалині від найрозвиненіших районів країни й незручна для прокладання наземних транспортних магістралей; Східний (приморський) Китай має широкий вихід до незамерзаючих морів Тихого океану — Жовтого, Східно-Китайського та Південно-Китайського; Західний (континентальний) Китай значною мірою ізольований від активного господарського життя.
3. Природно-ресурсний потенціал
У Східному Китаї розташовані найважливіші для землеробства рівнини — Велика Китайська та Сунляо, родючі ґрунти, основні площі орних земель. Клімат мусонний, густа мережа повноводних річок (Янцзи, Сіцзян, Сунгарі, Ялуцзян, Хуанхе). У Західному Китаї переважають гори та нагір’я, клімат різко континентальний, річки маловоді. Лісистість 22,3 %, ліси зосереджені на північному сході та півдні країни. Великі запаси кам’яного вугілля, залізної та марганцевої руд, бокситів, цинку, олова, сурми, вольфраму, молібдену, ртуті, рідкісноземельних металів, титанових руд, урану, золота, окремих видів хімічної сировини; є родовища нафти й природного газу. Різноманітні рекреаційні ресурси. 52 об’єкти Спадщини ЮНЕСКО (2-ге місце після Італії).
4. Населення
З 1949 р. чисельність населення країни зросла понад в три рази та наближається нині до 1, 4 млрд осіб. З 1979 р. державна політика обмеження народжуваності: «Нагорода за одну дитину, прогресуюче покарання за другу й наступних дітей». Із 2016 р. запроваджена нова демографічна концепція, яка дозволяє родинам мати двох дітей.
Природний приріст 5,3 %, поступове зменшення частки дітей та підлітків, зростання частки людей похилого віку (17,2 % — 72 % — 10,8 %); чоловіче населення переважає жіноче (52 %/48 %). Середня густота населення понад 143 особи/км2, понад 80 % живуть у Східному Китаї (понад 1000 особи/км2). Ханьці (китайці) — 92 %; а також понад 50 різних етнічних груп — чжуані, уйгури, монголи, тибетці, хуей, мяо тощо. Конфуціанство, даосизм, буддизм; понад половини населення не мають стійких релігійних переконань. Урбанізація 58 %, темп урбанізації — 2,3 °% за рік. Найбільші міста: Шанхай (23,7 млн), Пекін (20,4 млн), Чунцін (13,3 млн), Гуандун (12,5 млн), Тяньцзінь (11,2 млн), Шеньчжень (10,7 млн). Робоча сила — 806,7 млн (1-ше місце в світі), структура зайнятості: сільське господарство — 28,3 %, промисловість — 29,3 %, сфера послуг — 42,4 %. Близько 6 % китайців (майже 83 млн) проживають за межею бідності, 3 % (41 млн) залишаються неписьменними.
Завдання:
1.Опрацюйте матеріали уроку
2. Законспектуйте візитку Китаю
Узагальнення за розділом VІІ «Україна в повоєнний період». Основні дати 1945 р. – входження Закарпаття до складу УРСР; кв...
